Глава 6. Криваві гроші

Джеремі тихо зайшов у кімнату і поставив свою сумку на стілець. Був пізній вечір, і у приміщенні панувала темрява. Хлопець запалив свічку і помітив Ксав’єра, який спав на своєму ліжку, повернутий обличчям до стіни.

Джеремі також побачив конверт, що лежав на стільці приятеля. Юнак знав, що там були гроші, які Ксав’єр заробляв власною працею і кров’ю. Навіть зараз, у напівтемряві, на білому папері яскраво виділялися криваві сліди від пальців.

Хлопець зітхнув і почав переодягатися. Він сильно втомився за день, але його радувало те, що сьогодні була п'ятниця, а значить домашнє завдання можна було відкласти на завтра. Опісля Джеремі дістав зі своєї сумки зароблені гроші і поставив їх на конверт Ксав’єра.

У них був спільний бюджет, і хлопці довіряли один одному як самим собі. Можливо, цю довіру вони винесли після багатьох спільних років у сиротинці, але обидва знали, що жоден з них не витратить ці гроші на якусь маячню. Чесно кажучи, цієї суми й не вистачило б на щось зайве, тому що як би багато вони не працювали, хлопці ледве могли забезпечити себе їжею і матеріалами для навчання.

Джеремі присів на ліжко і втомлено прикрив очі, але через секунду його погляд знову був прикутий до кривавих слідів на конверті. Хлопець знав, що саме цим найбільше відрізняється від Ксав’єра.

Джеремі знайшов роботу офіціантом, працював майже щодня, не завжди маючи час на навчання, відпочинок чи спілкування, але його це влаштовувало. Юнак ніколи не був готовий платити за гроші власною кров’ю і здоров’ям, як це робив його приятель.

А Ксав’єр же... хотів все і одразу. У нього були надзвичайно великі амбіції. Настільки великі, що Джеремі іноді хвилювався за нього. Ніби досвідчений азартний гравець, блакитноокий був готовий ставити на кін навіть своє життя, а на таке в тихолюбного Джеремі було накладено табу. Іноді юнака переповнювала пророча, на його думку, впевненість, що його друг рано чи пізно загине в одній із таких авантюр, але йшли роки, а цього так і не ставалося…

Так, Ксав’єр вмів ризикувати і йти на жертви. Але що дивувало, так це те, що ці жертви майже завжди приносили плоди. Можна подумати, що все це було справою удачі, але приятель добре знав, що блакитноокий ніколи не зробить хід, не обдумавши декілька кроків наперед. Можливо, саме тому той мав більше часу на навчання і більше грошей, але іноді мусив платити за це непомірну ціну. Ціну, яку більшість би просто не змогла потягнути.

У двері постукали, і на порозі з’явилася рудоволоса Ліка. Вона хотіла покликати Ксав’єра, та Джеремі приклав пальця до своїх губ:

– Т-ш-ш, він спить. Ти щось хотіла?

– Я трохи нашаманила з маззю і думала віддати. Сподіваюся, вона буде ефективнішою, ніж та, якою він користується... Передаси йому?

– Добре, – Джеремі підійшов і прийняв невеличку баночку.

– Ксав’єр... знову ходив туди, так? – пошепки запитала Ліка, і обоє зрозуміли куди саме.

– Угу.

– Можливо, ти зможеш його відговорити від цих боїв? Він же шкодить сам собі.

– Думаєш, я не пробував це зробити? Він же впертий, як баран. Тим паче, це його рішення, я не маю права лізти в його справи.

– Але ж ти його друг!

– І що? Це не дає мені права керувати чужим життям. Може, він правильно робить, що ходить туди, звідки нам знати? Принаймні, він навчиться себе захищати, а йому це, з його «найдобрішими» одногрупниками, потрібно більше ніж мені чи тобі. Я з радістю допоможу і зроблю все можливе для нього, але тільки тоді, коли він сам про це мене попросить, – тихо відповів Джеремі.

– Я зрозуміла... Тоді я, напевно, піду вже. Будь ласка, попіклуйся про нього, – дівчина ще раз глянула на спину Ксав’єра і, попрощавшись, покинула кімнату.

Джеремі розвернувся, щоб поставити мазь у шафу, але його зупинив голос блакитноокого:

– Поверни її назад.

– Ти не спав? – здивовано запитав приятель.

– Щойно прокинувся.

На декілька хвилин у кімнаті знову стало тихо. Джеремі захотів запитати, як той себе почуває, але це запитання так і не зірвалося з його язика, бо він вже прекрасно знав відповідь.

Жахливо.

Це не вперше. Після підпільних магічних боїв Ксав’єр завжди повертався у кімнату повністю розчавлений і роздратований. І це було не лише через виснаження й фізичні травми, яких у нього й без того вистачало. Найбільше боліла хлопцю його уражена гордість.

Блакитноокого тіпало від думки, що йому знову доведеться борсатися на арені на потіху публіці, як мавпочці в клітці. Знову зустрічати ці скептичні погляди, які оцінювали його з голови до ніг, немов товар. Знову відчувати себе загнаним у кут звіром.

Та коли його розбурхані почуття трохи втихомирювалися, як би не боліло хлопцеві, голод і злидні змушували йти в ті лабіринти раз за разом, аби забезпечити себе хоча б елементарним. Гоноровому Ксав’єру важко давалося таке приниження, тому після магічних боїв він ніби зривався з ланцюга. У його душі знову розгоралися старі почуття, і парубок від власного безсилля був готовий утопити будь-кого в ложці води. Саме тому Джеремі намагався не нервувати його зайвий раз і не сперечатися.

– Поверни мазь назад, – повторив блакитноокий.