Глава 5. Підпільні магічні бої (ІІ)

Бійці покинули арену, і одразу на неї піднявся невисокий чоловік з гордовитою осанкою і закрученими вусами. То був Дер.

– Ах, леді та джентельмени, який неочікуваний кінець бою! Вітаю нашого переможця і всіх, хто зробив на нього ставку! – чоловік витримав паузу, під час якої зал весело і захопливо заволав, після чого продовжив: – Взагалі-то, на сьогодні це мала бути остання битва, але я вирішив зробити приємний сюрприз вам, мої любі друзі, і додати ще один бій! Це буде непоганим шансом відігратися нашим відвідувачам, до яких леді Удача сьогодні була не дуже прихильною. Тому вхопіться за цю можливість і зробіть правильні ставки!

Люди в приміщенні знову загуркотіли, а Йохан з розчарованим виразом обличчя повернувся до Еліаса:

– Тобто, останній бій?! Ми настільки спізнилися?! Тц, це все той клятий цербер винний! 1500 лемів йому подавай! Скільки нашого часу згаяв! Тепер я просто зобов’язаний зробити ставку у цій битві і відігратися!

Еліас ввічливо змовчав і зиркнув на двох нових бійців, що вийшли на арену.

Чоловік років сорока хоч і не був наділений якоюсь надзвичайною кремезністю, та, судячи з його зовнішності, ставало зрозуміло, що він справжній роботяга. Ведучий представив його під псевдонімом Кріо. Еліас подумав, що чолов’яга, найімовірніше, займається роботою, що потребує як і фізичної сили, так і розвиненої мани. Хоча перевага явно надавалася першій складовій.

Чорноволосий перевів погляд на іншу сторону арени, і отетеріло завмер.

Там стояв геть юний хлопчина, років сімнадцяти-вісімнадцяти. Його ж представили під псевдонімом Безіменний. Хай своїми впертими блакитними очима він ненависно зиркав на все навколо, ніби бажаючи спалити це місце до тла, але поводився спокійно і звично, з чого Еліас зробив висновок, що той був тут не вперше.

Та окрім юного віку найбільше кидалася в очі висока худорлява постать. Хоча парубок був на голову вищим за свого суперника, складалося враження, що хлопчина не зможе підняти щось важче за невеличкого стільця, аж надто він був тонким і сухим для цього. Та й декілька досить великих синців на вилицях заважали людям створити в уяві образ переможця з його обличчям.

– Кого вони випустили на арену? Безіменний? Дитя, в якого ще молоко на губах не обсохло. Всю інтригу зіпсували. Але це непоганий шанс для мене повернути тих 1500 лемів, які сьогодні втратив. Поставлю на Кріо. Ти будеш робити ставку? – запитав Йохан, розчарований новим бійцем.

Еліас ще раз оглянув юнака. Так, було важко повірити, що це буде рівним боєм, а тим паче, що взагалі існує можливість якогось іншого результату, окрім виграшу чоловіка. Та щось у цій ситуації було не так, щось вислизало з поля зору. Якась незбагненна річ збивала Еліаса з пантелику. Можливо, то був спокійний вигляд хлопця, який напевне мав би нервуватись у такій ситуації, чи то аж занадто очевидний результат бою.

– Я утримаюся, – мовив Еліас.

– Пф-ф, як хочеш, – Йохан зник серед натовпу і повернувся через кільканадцять хвилин. – Ти бачив би, який там ажіотаж! Тільки такі бездіяльні ледарі, як ти, не зробили ставку.

– Тц, ти можеш хоча б тут мене не підколювати?

– Зізнаюся, мені ще з дитинства подобалося тебе смикати і виводити з рівноваги.

Друзі посперечалися деякий час, аж поки всі ставки було зроблено, і бій мав розпочатися. Бійці повернулися на арену.

Пролунав гучний звук, що попередив про початок, і натовп, схвильований азартом від майбутньої сутички, заволав ще голосніше.

Чоловік на псевдо Кріо, не гаячи ні секунди, протягнув руку вперед, збираючись атакувати, але складання формули зайняло деякий час для його мозку, що не звик до швидкого обмірковування. Тільки хлопець по ту сторону арени встиг виставити перед собою досить надійну стіну захисту, як у нього полетіли крижані шпичаки, що майже її зруйнували.

Декілька крижинок все ж таки пробилися і зачепили ліву руку юнака. Той скривився від болю, але встиг використати формулу левітації, й інші гостряки завмерли в повітрі, після чого звалилися на підлогу.

Парубок відступив трохи назад, підсиливши захист своїх рук. Верхні кінцівки були для мага всім. Варто було лише трохи поранити їх, як сила і якість магії стрімко падала, тому чоловік сильно оживився, коли побачив, що зміг зачепити лівицю юнака. Останній же у свою чергу вирішив пасивно оборонятися, але чи то його рівень був набагато нижчим, чи то давалася взнаки поранена рука, відбиваючи агресивні наступи, він був змушений відходити все далі й далі, аж доки ледве не зіштовхнувся спиною із огорожею.

Приміщення наповнилося агресивними вигуками. Натовп все більше волав, підбурюючи і заохочуючи бійців до рішучіших дій:

– Кріо, завали його!

– Дій! Я поставив на тебе всі свої гроші!

– Безіменний, годі відступати! Атакуй!

– Кріо, бий поки є можливість!

Еліас спокійно відмітив для себе, що хлопчина тримався доволі гідно, попри своє невигідне становище й деякі прокльони з натовпу. Здавалося, що його взагалі не бентежать глядачі і їхні вигуки. Юнак повністю концентрувався на битві, а це ще раз підтверджувало той факт, що він не вперше стояв на цій арені.

– Якого цей Кріо тягне час? – пробубонів Йохан сам собі. – Хлопець і так вже виснажений, нехай швидше закінчує.