18

Викрадення відбулося так несподівано й миттєво, що Юлечка не відразу втямила, що ж воно таке трапилося. Вона з подругою-колегою тільки-но вибралися з потяга на залізничній станції й шукали попутного транспорту до приватного санаторію, де напередодні було замовлено номер. Неприємно вискнувши гальмами біля них зупинилося авто і крізь прочинену шибку бородатий водій в сонцезахисних окулярах запропонував за доволі скромну платню підвезти їх куди потрібно. Жінки нерозважливо погодилися, легкодумно сіли в машину, а потім…

А потім всі події замиготіли з карколомною швидкістю, і стали схожі на сюжет якогось банального третьосортного бойовика. По дорозі, автомобіль зупинився, щоб підібрати ще одного попутника. Тільки-но новий пасажир прослизнув у салон машини, як в очі двох вчительок зиркнуло зловісне вічко пістолета, на голову їм спритно натягнули чорні пакети, дальше для них все занурилося в непроглядну темінь.

Більш-менш оговталася Юлечка вже в місці свого ув’язнення. Це було невеличке приміщення весь інтер’єр якого складався зі старого дерев’яного ліжка на якому сиділа перелякана й ошелешена подруга. Вікон у цій крихітній комірчині не було і все тьмяне освітлення забезпечувала брудна заросла павутинням електролампочка, що звисала зі стелі. Важке повітря смерділо затхлістю і пліснявою. Двері зроблені з неструганих дошок були міцно замкнуті. Буцегарня, про яку можна було побачити тільки в страшних снах.

Тепер, трохи вгамувавши хвилювання, жінка могла зваженіше обдумати ситуацію в яку вони так необачно потрапили. Те що це було викрадення у неї вже не викликало ніяких сумнівів. Відразу в пам’яті сплили деталі на котрі б вчителька раніше не звернула ніякісінької уваги. Непоказний вигляд автомобіля в який вони так необдумано сіли, водій з нехарактерною для цієї місцевості говіркою, підозрілий пасажир, який ніби навмисне чекав саме на них.

Все складалося в одну картину, головний сенс якої все таки був недосяжний для розуміння Юлечки. Для чого все це було зроблено. Жінка не була якимось важливим цабе, з якої можна було б потребувати солідний викуп. Скромної зарплати вчительки ледь вистачало на домашнє хазяйство, дітей та дрібку для своїх особистих потреб. Чоловік хоч і працював у солідній фірмі та на доволі низькій посаді і особливо великими заробітками похизуватися теж не міг. На безбідне життя їм звісно вистачало, але про мільйонні статки можна було лише мріяти.

Малоймовірно, що й Наталка могла зацікавити викрадачів. Фінансове становище у подруги було таке, що й не позаздриш. Одинока мати з двома дітьми вона ледь кінці з кінцями зводила. Нерідко так бувало, що й позичала гроші у Юлечки до чергової зарплати чи авансу. Навіть на цю трикляту поїздку в гори мабуть теж відкладати по копійці не один місяць. Тож про якийсь викуп з неї було навіть смішно говорити.

Так і не розгадавши справжні причини їхнього викрадення жінці залишалося лише терпляче чекати на подальший розвиток подій. А він не забарився. Не минуло й години, як двері їхньої буцегарні з противним скрипом відчинилися. На порозі появився вже знайомий водій в сонцезахисних окулярах. Зловісно вишкірившись він витягнув з кишені мобільного телефона, зробив кілька знімків і не кажучи й слова вийшов, зачинивши за собою двері.

Дальше потягнулися довгі години монотонного очікування…