14

Отримавши своєрідного відкоша від Лисички Роман не впав у відчай, як можна було припустити. Так, це виявилося для нього доволі неприємно, бо кожна зустріч з нею глибоко закарбувалася в його пам’яті. Чоловік за ці короткі хвилини коли жінка знаходилися поряд пережив колосальне задоволення, насолоду й радість. Рудоволоса вчителька стала для нього тим світлячком, одні спогади про яку, наповнювали його серце ніжністю, любов’ю і щастям. Десь в глибині душі він плекав потаємні сподівання, що можливо колись вони будуть разом, хоча здоровий глузд водночас підказував, що цьому ніколи не статися.

Тверезий розум як завжди виявився стовідсотково правий, і з цим нічого було вдіяти. Треба було змиритися з болісною втратою та продовжувати якось жити дальше. Ось тут навіть невдача в короткочасному знайомстві з Лисичкою стала Романові в нагоді. Вона спонукала його задуматися над своїм нікчемним і безрадісним животінням, та підштовхнула до кардинальних змін в подальшому існуванні. Перший рішучий крок був зроблений вже напередодні, коли чоловік полаявся з начальником автобази і покинув свою роботу на котрій пропрацював з добрий десяток літ. Незважаючи на це назад шофер не збирався. У нього з’явилися нові плани на найближче майбуття.

Почав Роман з того, що взявся наводити лад в своєму занедбаному помешканні. Як і всяке житло холостяка, квартира чоловіка не могла похвалитися ні елементарною побутовою чистотою, ні тим паче пристойним ґаздівським порядком, а вже про якийсь особливий домашній затишок й говорити не доводилося. Тож у непутьового господаря знадобилося чимало часу щоб порозгрібати гори сміття, відремонтувати крани, прибити полички і навіть переклеїти шпалери.

Працюючи не покладаючи рук, від світанку й до пізнього вечора, колишній водій сповна віддавався нелегкій фізичній роботі, відчуваюся немале задоволення від ниття натруджених м’язів, яке його тепер супроводжувало повсякчас. При цьому він не припиняв думати про Лисичку. Чому ця рудоволоса жінка так зачепила його, чоловік не знав, та це й для нього не було так суттєво. Важливішим виявилося те, що випадкова зустріч, знайомство, а потім навіть нетривалий любовний флірт з Юлею сприймався Романом не інакше як знаком небес. Своєрідним посланням долі, яке він поки що не розумів, однак яке, був переконаний, стане надзвичайно важливим в недалекому прийдешньому.

Коли з таким-сяким ремонтом домівки було покінчено чоловік почав розшукувати нову роботу. Не те щоб за час вимушеної відпустки він розтратив всі свої скромні заощадження, просто не хотілося бити байдики і сидіти вдома без діла. Та знайти щось пристойне і цікаве для себе виявилося ой як непросто. Роман більшу частину свого дорослого життя провів за кермом різноманітного автотранспорту і знав, що дорога то є його справжнє призвання. Однак ні роль міського таксиста, ні шофера комунального сміттєвоза, ні тим паче водія-далекобійника його чомусь не приваблювала. Хотілося чогось іншого, важливішого і значущого.

Чоловік вже був навіть трохи зневірився у своїх пошуках, та допоміг сліпий випадок. Одного вечора, вже вкотре перечитуючи свій чи не найулюбленіший роман «Місячний камінь», він знайшов між сторінками старого томика невеличкий рекламний флаєр. Маленький кольоровий клаптик паперу шоферові колись усучив один з пасажирів його міжміської маршрутки. Тоді Роман не надав флаєру особливого значення, використав його замість закладки в книзі, а незабаром і взагалі забув. Тепер же ця барвиста картонка миттєво приверну пильну увагу чоловіка. На ній було надруковане коротеньке оголошення про набір бажаючих служити в Національній поліції.

Шансів на те що це запрошення все ще дійсне було небагато, та Романові нічого було втрачати, і вже наступного ранку він зателефонував за номером вказаним на рекламці. Йому відповів приємний жіночий голос, котрий підтвердив наявність вакансій, і детально роз’яснив куди треба звертатися для співбесіди і які документи потрібно мати при собі. Збадьорений першим успіхом чоловік не став відкладавати справу в довгий ящик, а без всяких вагань зібрався та попрямував за вказаним адресом. Йому продовжувало щастити і вже до кінця місяця пройшовши всі потрібні формальності та здавши відповідні іспити й аналізи Роман підписав контракт, і незабаром став водієм патрульної машини.