12

Додому Роман повертався в піднесеному настрої. Те, що сталося між ним і Юлією залишило незгладимий слід в його душі. Спогади про жінку, її пристрасні обійми, вогняні поцілунки та майстерні пестощі не покидали чоловіка ні на хвилинку. Вони чудесним чином розігнали смуток та пригніченість, котрі дошкуляли шоферові вже не один день. До вінця наповнили його серце трепетною ніжністю та дражливим хвилювання. Зробили, без перебільшення, безтурботнім, задоволеним і щасливим чоловіком.    

Це було справжнє чаклунство, адже ніколи раніше водій навіть і подумати не міг, що на таке здатен. Спокусити практично незнайому жінку та шалено кохатися з нею колись було для нього не мисленою правою. А тепер звідкись взялося стільки відважності, впевненості і розкутості, що чоловік просто дивувався сам собі. У Романа навіть промайнула шалена думка, що в нього поселився якийсь потойбічний дух.

Частково це неймовірне припущення підтвердилося вже при приїзді в автопарк. Тільки-но шофер загнав в гараж свою маршрутку як на нього накинувся його безпосередній керівник. Як це частенько у них траплялося, на голову чоловіка полилась злива всіляких безпідставних причіпок, докорів і нарікань. Вочевидь начальник знову був без гумору, тож зганяв свої злість і роздратування на першому стрічному працівнику автопарку.

В минулому Роман просто не звернув би увагу на, традиційну вже, агресивну поведінку неврівноваженого шефа. Показиться трохи та й згодом заспокоїться як завше. Та сьогодні чоловік не стерпів і виказав бундючному начальнику все що про нього думав. Керівник автопарку спершу буквально отетерів від нечуваного нахабства шофера, а коли прийшов трішки до тями то верескливим лементом дав зрозуміти Романові, що його звільнено.

Водій на ці слова лиш байдуже здвигнув плечима і не кажучи й слова попрямував до виходу. Вже вдома вражено відзначив свій дивовижний спокій і врівноваженість. Ні тобі хвилювання за втрачену роботу, ні тривоги за наступній день, ні турботи про те як буде влаштовувати своє подальше життя. Лише стійке відчуття, що все у нього складеться так як вже визначено долею, а різноманітні проблеми і клопоти є скороминучими і несуттєвими.

З такими думками Роман і лягав спати, плекаючи потаємну надію уві сні знову зустрітися з рудоволосою чаклункою. На жаль цим сподівання чоловіка не дано було здійснитися. Всю ніч він проспав мов убитий. А прокинувшись вранці першим ділом яке зробив – зателефонував Юлії. Знав, що можливо це буде недоречним і цілком ймовірно, що йому не варто очікувати на відповідь, та стриматися не міг. Не хотів, щоб вона думала про нього як про пройдисвіта, котрий скориставшись її слабкістю вмить про все забув.