9

Цієї зустрічі Юлечка чекала і боялася одночасно. Чекала тому, що ніяк не могла викинути зі своєї свідомості думки про Романа, і відверто кажучи, дуже хотіла його побачити ще хоч раз. А боялася, тому що прекрасно розуміла що, поглянувши йому в очі, вона втратить контроль над собою і всі потаємні фантазії, пов'язані з цим водієм маршрутки не зворотно стануть дійсністю.

Несподіваний телефонний дзвінок чоловіка і пропозиція побачиться з ним, спочатку викликали у жінки невелику розгубленість, і вона відповіла відмовою, пославшись на свою зайнятість уроками в школі. Але потім спокуса все ж взяв верх, і швидко знайшовши собі заміну, вчителька із завмиранням серця вирушила на зустріч. По дорозі навіть встигла на хвилинку заскочити додому і одягнути своє улюблене платтячко, коротеньке, легке, вишневого кольору.

Він чекав її в обумовленому місці з величезним букетом яскраво-червоних троянд. Трохи банально, але все ж приємно подумала Юлечка, відчуваючи як від хвилювання чомусь почали тремтіти коліна. Сам вигляд чоловіка на мить викликав у неї дивні відчуття, ніби вона не доросла досвідчена жінка, а юна наївна дівчина, яка поспішає на перше побачення до свого коханого.

Від таких думок вчителька посміхнулася і, швидко впоравшись зі скороминущою слабкістю в ногах, вже цілком впевнено підійшла до шофера, що очікував на неї. Він простягнув їй букет і поцілував. По-дружньому, тільки в щічку. Це було незвично, але Юлечці сподобалося. Вона глянула в його очі і немов обпеклася о той водоспад смутку і печалі, який побачила в них. Жінку це вразило, раніше там яскраво сяяли доброта, ніжність і ласка.

– Я скучив за тобою, – замість привітання тихо вимовив чоловік.

– Я теж.

– У тебе мало часу, куди підемо? – запитав Роман.

Стояти ось так посеред вулиці, було дійсно дурнувато, але і йти в якусь найближчу кав’ярню жінка теж горіла особливим бажанням. Містечко у них був невелике і її тут знали багато людей. Існувала велика ймовірність зустріти якогось знайомого чи знайому з подальшими незручними запитаннями і поясненнями. А це зайві і непотрібні проблеми. Та й чого лукавити, їй хотілося трохи поспілкується з гостем в тихій затишній атмосфері.

Рішення прийшло саме собою. Жінка раптом згадала про те, що одна з її шкільних приятельок на тиждень поїхала відпочивати в інше місто і попросила Юлечку приглянути за своєю квартирою. Кращого виходу з делікатної ситуації годі й чекати промайнуло в голові вчительки, коли вона взяла чоловіка під руку, і вони разом попрямували в потрібному напрямку.

Квартира подруги знаходилася неподалік від місця їхньої зустрічі. Всього хвилин десять ходьби, але цього часу цілком вистачило, щоб трохи поговорити на звичайні теми. Піднявшись на другий поверх, жінка відкрила двері і на німе запитання шофера коротко пояснила:

– Квартира моєї колеги по роботі. Тут нас ніхто не потурбує. Можемо спокійно посидіти, попити кави, поговорити…