5

Те, що сталося в квартирі рудоволосої Лисички, не піддавалося розумінню Романа. Раніше з ним такого ніколи не траплялося. Чоловікові, якому «стукнуло» вже четвертий десяток років, не дуже то й щастило в стосунках з жінками. За всі роки свідомого життя у нього навіть нічого не значущих романів можна було на пальцях однієї руки перерахувати. Нерозділене кохання в старших класах школи. Невмілі залицяння до однокурсниці в технікумі. Кілька невдалих спроб сподобається дівчатами після служби в армії. Зазвичай всі ці старання хлопця закінчувалося передбачувано і плачевно. Після одного-двох побачень дівчата втрачали до нього будь-який інтерес і старанно уникали подальших зустрічей. З часом ситуація анітрохи не змінилася, навіть погіршилася непомітно перетворюючи чоловіка в мовчазного відлюдника.

Чому так все сумно складається в його житті? Це питання Роман не раз задавав собі раніше. Чим він гірший за інших хлопців обласканих дівочою увагою і любов’ю. Адже він нічим не виділявся від більшості своїх однолітків. Хіба що в дитинстві зачитувався історико-пригодницькими романами Вальтера Скотта, Рафаеля Сабатіні і Луїса Стівенсона представляючи себе, то на місці Робін Гуда, то в ролі доблесного Айвенго, то серед лицарів круглого столу.

В юності не ухиляючись від долі, пішов служити в армію. Так, там було нелегко, але ті два роки проведених далеко від рідного дому чоловік згадує з особливим трепетом і хвилюванням. Після служби кілька разів поміняв професію, поки не зрозумів що його покликання дорога. Роману подобалося подорожувати. Навіть на короткі відстані, де весь шлях був відомий йому як свої п’ять пальців. Проте, кожна поїздка манила до себе, дражнила уяву, пробуджувала незрозуміле сум’яття в душі. Вирушаючи в найзвичайнісінький рейс, чоловік немов очікував від нього чогось особливого, важливого і доленосного для нього. Напевно, тільки захоплення лицарськими романами і любов до доріг відрізняли його від більшості сучасних чоловіків. Але про ці потаємні пристрасті знали тільки дуже близькі йому люди, серед яких жінок, на жаль не знаходилося.

Згодом Роман звик до своєї самотності. Він змирився з роллю відлюдника, навіть знаходив в ній свої, особливі принади. Жінки непомітно перестали хвилювати його, перетворившись в кращому випадку на хороших і цікавих співрозмовниць. Так тривало не один рік, до тих пір, поки в життя чоловіка несподівано не ввірвалася Лисичка. Передчуття не підвело шофера, і звичайний на перший погляд рейс, приніс з собою рудоволосу пасажирку, спогади про яку чомусь ніяк не хотіли покидати його пам’ять. Повторна зустріч і все що відбулося потім, розбурхали чоловіче єство Романа, змусили втратити голову і зробити те чого він від себе ніяк не очікував.

Ще сидячи з чашкою кави в руках чоловік звернув увагу на губи жінки. Дві тонкі хвилясті лінії кольору стиглої черешні, якими він так часто любив ласувати. Вони манили до себе, притягували його погляд, змушували серденько схвильовано стукотіти. Від побаченого думки почали зрадницьке плутатися, з’явилося легке запаморочення, свідомість наповнилася дражливим трепетом.

Коли настав час прощатися, збудження Романа досягло піку. Пікантності ситуації додавало і чітке розуміння того, що це, напевно, їхня остання зустріч, і він вже більше ніколи не побачить цієї жінки. Шанси на те, що доля ще раз випадково зведе його з Лисичкою, були мізерними, і ця обставина змусила чоловіка піти на крайні кроки.

Нерозсудливість, що взялася казна-звідки, додала чоловікові неабиякої рішучості, і не задумуючись про подальші наслідки, він поцілував вчительку. Владно притиснувши жінку до себе, Роман накрив своїми губами її вуста, жадібно втішаючись їхнім незвіданим, таємничим смаком. Солодкувато-пряний аромат вогненно-рудого волосся навіював приємну збудженість. Схвильоване тремтіння жіночого тіла передавалося йому, запалюючи в душі чоловіка яскравий феєрверк казкового задоволення.