Розділ 5.5

– Це все? – запитала Васса в Ірги. Мою руку вона відпустила, щойно я став рівно, та цей примарний, сильний потиск я відчував і досі. На лиці в неї знову вигравала посмішка. 

Ірга наблизився до нас повільно, тримаючи руки за спиною. 

– Майже, – спокійно відповів він. – Ти вважаєш, що впоралася добре, Дерен?

Васса мить мовчала, наче зважувала відповідь. Тоді копнула землю поряд, підбиваючи дворучника у повітря, перехопила його краєчками пальців та прокрутила у долоні. 

– Я перемогла, – задоволено сказала вона. – Тож так – я впоралася добре. 

Те, що сталося далі, я зрозумів тільки після того, як все вже закінчилося. 

В одну мить Ірга стояв за п’ять кроків від нас обох, а в іншу він вже опинився поряд. Вхопив Вассу однією рукою за довгу косу та смикнув голову назад, а другою вдарив ребром долоні по зап’ястку дівчини. Меч знову зі стукотом впав на землю, а сама Васса, стогнучи від болю, спробувала відступити та несподівано заплуталася у власній довгій спідниці. 

Ірга накрутив довгу пшеничну косу на долоню та смикнув так сильно, що й без того червоне лице дівчини стало багряним від болю та сорому. А тоді він коліном вдарив її у живіт так, що Васса опинилася на землі, скрутившись у клубок. 

Майстер відступив, знову закладаючи руки за спину. 

До честі Васси, вона не лишилася лежати на землі – натомість перекотилася камінцями та сперлася на долоні, поглядаючи на Іргу вражено з-під скуйовдженого волосся. Тоді піднялася на ноги та очима простежила свій меч, але не поспішала бігти до нього. 

– Ви застали мене зненацька, – ображено витиснула вона, стискаючи руки в кулаки. 

Ірга гмикнув, а тоді розвів пусті руки. Зброї в нього не було навіть на поясі. 

– Хочеш спробувати знову? 

Солодкий, підступний тон майстра видавав, що це було запитання з досить однозначною правильною відповіддю. 

– Так, – кивнула Васса й не стала чекати, поки Ірга погодиться. Вона кинулася на нього з голими руками, спробувала підступно вдарити ногою – зовсім негідно майбутньої лицарки – та за якусь мить знову опинилася на спині. Ірга стояв за три кроки від неї, і, здавалося, навіть не ворухнувся. 

Васса піднялася на ноги одним поривом. 

– Знову! 

Вона спробувала підійти до лицаря збоку, цього разу рухаючись ще різкіше, необачніше – та за якийсь крок від нього налетіла на невидиму стіну з чарів. 

– Ні. 

Він повернувся до Васси спиною, наче та була надокучливою комахою, а не реальною загрозою, та підійшов до решти адептів, що від одного погляду майстра усі виструнчилися. Фаїн зиркнув на мене очима круглими, як два мідяки. 

Я присоромлено відвів погляд. Один-єдиний раз я дозволив своїй писі взяти наді мною гору – і одразу ж отримав по заслузі. 

– Ось що трапляється, – неспішно сказав Ірга, походжаючи гравієм, наче вийшов на легку прогулянку. – Коли погана техніка зустрічається з відсутністю дисципліни. Якщо адептці Дерен й вдалося перемогти Анчара, то лише завдяки тому, що другий виявився ще більшим нездарою. А нездари не стають лицарями королівської родини. 

Я хотів закотити очі та всміхнутися – принаймні з половиною людей, що стояли у цій шерензі, ми зустрічалися раніше. Усі вони знали, хай і не видавали цього, що я був принцом. І що я таки ніколи не стану лицарем – натомість обиратиму собі охоронців серед них. Втім, видушити посмішку не вийшло: слова Ірги шмерґелем пройшлися по самолюбству. 

Васса поряд стояла як у воду опущена. Кулаки вона стиснула так міцно, що на зап’ястках виступили жили, але мовчала, опустивши голову в землю. 

– А тепер розбийтеся по парах та тренуйте простий випад та захист. Якщо те, що я побачив щойно, хоч приблизно відображає ваші навички, попереду в нас дуже багато роботи. 

Кілька митей усі адепти все ще стояли нерухомо, побоюючись навіть надто голосно вдихнути. А тоді усі почали рухатися водночас, і Фаїн безпомилково знайшов шлях до мене. 

Васса застигла серед арени, оглядаючи то одного адепта, то іншого, шукаючи, до кого можна доєднатися. Я простежив за її розгубленим виглядом, а тоді виявив, що на полі абияк застигли шість пар, і дівчина лишилася останньою. 

– З ким тренуватися мені? – запитала вона голосно. Ірга повернувся до неї з кам’яним лицем. 

– Зі стіною – але вже після заняття. Зараз, Дерен, ти сидітимеш і спостерігатимеш. А якщо не хочеш, аби наступного разу це повторилося, приходь на бойову підготовку не в сукні. Це не званий вечір, а військова академія. І правила тут для усіх однакові. 

Лице Васси під дюжиною цікавих поглядів побагровіло. Сірі очі зблиснули люттю, та вона нічого не сказала. Повільно вдихнула і видихнула, а тоді неспішно посунула до трибун, штурхаючи ногами усі камінці, що траплялися на шляху. 

Протягом усього заняття я відчував на собі чужий пильний погляд, та намагався не косити очима до дівчини. Бився неуважно: Фаїн раз по раз пробивав мій захист. 

– Ти сьогодні сам не свій, – зауважив друг роздратовано, без усякого зусилля вибиваючи в мене зброю – певно, вже вдесяте. – Не дивно, що вона тебе перемогла.