— Король! Наш ворог скрізь прорвався,
"У наступ!" свій веліть наказ.
Бялунський князь давно продався,
Ерлейнцям байдуже до нас.
Якщо не перейдем у наступ,
Владика скоро буде тут.
При троні "Божий промінь" гасне,
І скоро буде страшний суд.
Судитимуть народ у рабство,
А двір ваш стратять, розітруть.
І віру, знищить Сіре братство,
А вас самого розіпнуть.
— Як сміє жалюгідний радник,
Таке казати королю!
На шибеницю! Зрадник! Зрадник!
Цього нахабства не стерплю!
Хай цілий Пласт в огні палає —
Киртан не лишу пацюкам!
Питанню відповідь я знаю,
І вам такий наказ віддам:
"Закрити брами! Вхід і вихід,
Забороняю я усім.
Підготувати всіх до битви!"
Прийом закінчений на цім.
...
— Волхв Якоб! Вісті із Киртану:
Король наш з розуму зійшов.
Закрив усі столичні брами,
Він зрадив Пласт! Прирік на кров.
— Спокійно хлопче, не хвилюйся.
Король давно уже не наш.
Він під Владикою прогнувся,
І втратив на спасіння шанс.
Михайло, от і час настав.
Людей достатньо ми зібрали.
Пророцтву бути! Ти це знав.
І ми давно про це вже знали.
Тож: "Волею усіх Богів,
Степів, лісів, всього народу.
Я заклинаю небо й води,
Владик земель, владик вітрів.
За свідків будьте! В темний час,
Виконую я волю Древніх.
Коваль-герой прийшов до нас!
Селянська кров; душа шляхетних!
Я нарікаю Королем,
Над землями й народом Пласту!"
Схиліть коліно, вірне братство,
Перед Михайлом ковалем.
Віддай наказ Король Михайло.
Чекаєм рішення Твого.
Тебе признали одностайно,
Обрали з тисяч, одного.
Роздався звук глибокий труб,
І війська вигук одночасний:
"Михайло наш Король! Він тут!"
Скінчився рабства вік нещасний.
— Народе Пласту, вам даю,
Свою урочисту присягу:
"Не відступати у бою,
Покажу ворогу звитягу.
На землі принесу ці мир,
І буду правити я мудро.
Допоки мені буде сил.
Ви не раби! Ви вільні люди!
Я Вами обраний Король —
Коваль Михайло, присягаюсь.
Сповна беру собі цю роль,
Пред вами, мій народ, схиляюсь".
І перший мій наказ такий:
"Зібрати сили всі у наступ,
Чекає бій нас не легкий,
За весь наш рід, за долю Пласту!"
Відредаговано: 17.02.2023