І. Вісник

Прийде, прийде у зимній час,
Коли надія зрадить нас.
Коли сніг попелом змете.
І промінь сонця пропаде.
Коли проллється Пласту кров.
Коли забуде світ любов.
Прийде Герой, з мечем в руці,
Не у короні, чи вінці.
Селянська кров; душа царів.
І сила древніх праотців.
Прийде, прийде у зимній час.
Прийде Герой, врятує нас.

(Пісня народів Пласту)

Три тисячі чотирнадцятим роком,
Нам новина прийшла лиха в село.
Приїхав королівський вісник з словом,
Із Сірозем'я до нас ринулося зло.

Ми думали що там усе померло,
Від тоді, як Імперія стара,
Сама себе, з лиця планети стерла,
Коли взірвалась Чорная Гора.

Той вісник, з королівського наказу,
Повідав люду, волю короля:
"Чоловіки, що вуса вже збривають, 
Поїдуть наші боронить края.

На сході Пласту, над Безоднею лишились,
Мости природні, і на кожному оплот.
Наказ мій в тому, щоб селяни не барились,
І відправлялись боронити наш народ.

Це мій наказ, і воля королівська,
Всім Старостам, я право надаю,
Збирати ратників для захистного війська,
Й розподіляти по оплотах їх велю!

А хто осмілиться противитись наказу,
То буде страчений на площі, в той же час.
Зупинимо ми сіру, злу проказу,
Не пустимо загарбників до нас!"

На цьому вісник показав усім печатку -
Що королівським символом була.
І часу дав, до другого світанку,
Зібрати ратників, з маленького села.

І жив у тім селі коваль Михайло —
Кремезний та поважний чоловік.
Щоб він збрехав — такого не бувало,
Прочаклував з горнилом, весь свій вік.

Прибіг до нього молодий підмайстер,
І розповів про вісника з Киртану.
Увесь замурзаний, мов лісовий чугайстер,
Неначе хто золу жбурнув в сметану.

Коваль його почув, у думу вдався:
"Мов сином став, хлопчина цей, за рік,
Не хочу я, щоб він з селом прощався,
Йому престане ще прожити довгий вік.

Піду я, замість нього, сірих бити,
Малий ще він — загине у бою.
Ще встигне у житті біди зловити".
Такі думки крутились ковалю.

Сказав хлопчині, що піде спитає,
У Старости: "Кувати що вночі?"
Про те, що не повернеться, вже знає,
І на прощання ляснув по плечі.

Пішов він усміхнувшись, по-батькіськи,
Замість підмайстра, ратником, на фронт.
Хоч Староста і проти був, та вісник,
Відправив коваля служити у оплот.