Частина І: Розрив

Тисячу років тому усі світи відділялися один від одного надійним магічним Бар’єром. Сам Всесвіт зробив це для того, щоб занадто різні істоти різних світів не шкодили одне одному. Найбільш процвітаючим на той час був Світ Магів. Вони настільки розвинулися у своєму світі, що їм починало ставати нудно і тісно. «Невже не існує інших світів? - думали маги, - Невже ми навічно закуті у своєму маленькому, уже вздовж і впоперек вивченому, світі?»  У своїх дослідженнях вони почали висувати теорії про існування інших світів. Через чотириста років ці припущення, нарешті, були підтверджені: магам вдалося відкрити перший портал в інший світ. Цим світом виявився Світ Людей. Бар’єр було прорвано. Своєю появою маги викликали у людей надзвичайне здивування, а в декого навіть страх. Узагалі маги не надто відрізнялися від людей. Єдиною відмінністю, за якою можна було точно відрізнити людину від мага був ніс. У магів він був набагато більший, ніж будь-який ніс, який можна було побачити у людей. Також у магів був своєрідний стиль в одязі: дуже часто вони одягали темно-сірий, трохи схожий на церковну рясу, балдахін. Але в сучасному світі це вже не завжди є відмінністю цих двох рас. В сучасному світі багато що змінилось. Але до цього пізніше. Та все ж, якщо не звертати увагу на ніс, найбільшою відмінністю була мова. Людям мова магів здавалася просто незрозумілим бурмотінням. Писемність також не допомагала порозумітися. Алфавіт магів не був ні трохи схожий хоч на якусь із людських абеток. Не дивлячись на це, маги все ж знайшли спосіб спілкуватися з людьми. Вони використали телепатію. Відправляли їхні власні думки прямо в людський мозок. А в думках мови непотрібні. Люди, які не були досить розвинуті на той час, з допомогою магів збудували й собі світ, який можна було назвати раєм.

         Але лише на Світі Людей маги не збиралися зупинятися. Вони експериментували з порталами й знайшли іще один світ: Незор, саме так він називався на їхній мові. Люди ж стали називати його Пеклом. Виглядав цей світ далеко не так, як світи людей і магів. Усе в ньому набувало червоних відтінків. Замість звичайних річок там протікали лавові ріки, які були оточені берегами із застиглої магми. Інша земля там була достатньо тверда для ходьби, але без спеціальної магії знаходитися в Нижньому Світі (іще одна його назва) було не можна. Усе, що потрапляло туди без неї, моментально згорало. Та навіть у такому, на перший погляд непридатному для життя, світі була цивілізація. Вони називали себе піглінами і мали вже набагато більше відмінностей від магів чи людей. Чимось вони нагадували свиней із Світу Людей, але вони переміщались на двох ногах і були одного зросту з людьми і магами. Але лице чи морда у них дійсно було свиняче. Із самого початку вони проявили агресію як до магів, так і до людей, аж поки в Незор не прибув маг із золотою каблучкою. Пігліни надзвичайно зацікавились нею і згодились піти на контакт. Після цього і в Пеклі почала будуватися своя інфраструктура із вкладом трьох народів. Три нації об’єдналися і створили власну об’єднану архітектуру, об’єднане мистецтво, об’єднану мову.

         Поки новостворений Союз трьох світів процвітав, число порталів усе збільшувалося. Через століття після створення першого порталу їх налічувалося уже декілька десятків. Бар’єр, хоч і був створений наймогутнішою магією самого Всесвіту, усе ж не міг нескінченно витримувати створення порталів. Кожен новий портал був для Бар’єра наче куля, яка потрапляла в саме його тіло і проходила наскрізь, в інший світ. Так і сталося те, через що почалася ця історія: п’ятсот років тому Бар’єр розірвався. Це призвело до надзвичайних змін в структурі Всесвіту. Світ Магів і Світ Людей об’єдналися, зруйнувавши при цьому більшість усього, що створювалося десятками років спільними зусиллями людей і магів. Нижній Світ усе ж залишився окремо він інших двох, але в момент Розриву Бар’єру зіткнувся з двома іншими, уже об’єднаними світами. Це перенесло частину Об’єднаного Світу в Незор. Там почали рости ліси, які не боялися вогню. Та цивілізацію піглінів це все одно не врятувало. Вона повторила долю людей і магів.  Але була проблема навіть більша, ніж зміщення світів. Гігантський магічний потенціал Бар’єра виплеснувся. Це породило безліч монстрів, які дуже швидко розселилися по світам. Магії потрібно було знаходити оболонку для існування, тож мертві почали підійматися із землі. Поховані маги, люди, пігліни почали вставати з могил. Вони були різні. Ті, які були поховані століття чи й більше тому були скелетами. «Новіші» мерці ставали зомбі. Усі вони не робили нічого, крім убивств. Вони проявляли до всіх трьох народів лише злість, агресію та ненависть. Здавалося, сама магія Всесвіту, яка їх оживила, хоче помститися націям за скоєне. Повністю ідентичні функції виконували й павуки. Величезні павуки-вбивці, які усіма своїми лапами й очима вселяли страх в душі трьох народів.

Не обходилося і без дезертирства. Деякі маги навчилися підкорювати магію зруйнованого Бар’єру, яка переповнювала нові світи. Якби вони змогли повернути її на благе діло… Замість цього чаклуни, саме так їх почали називати, створювали нових скелетів і зомбі взамін на повну недоторканість з боку живих мерців.

Але найстрашніше було попереду. Ніякі скелети, зомбі чи навіть чаклуни, які породжували перших двох, не могли зрівнятися з цим. Через нестачу фізичних оболонок магія почала створювати їх сама. Хаос, який створився після розриву Бар’єра почав згущуватися. Ці людиноподібні згустки назвали ендерами. Хоча людиноподібними їх було назвати складно. Вищі від будь-якого мага, людини або пігліна, абсолютно чорні монстри з фіолетовими очима і довжелезними кінцівками, які були смертоносніші за все, що бачили до цього три раси. Достатньо було комусь лише трохи затримати погляд на ньому, як життя одразу ж покидало тіло бідолахи. Але був і король. Король всього того хаосу, який почався у світах після Розриву. І він не був ані трохи схожий на доброго царя. Він був тираном. Більшість і досі називають його просто Драконом. Згусток того самого хаосу, що породив і ендерів, але набагато більший, набагато небезпечніший. Він міг вільно переміщатися між світами. І, я вас запевняю, він цим сповна користувався. По своєму бажанню він навмання обирав один із світів і створював там занепад іще більший, ніж створив Розрив. Своїм фіолетовим полум’ям, яке було концентрованою магією хаосу, він перетворював на пустелі цілі міста. Ніяка з рас поодинці не зміг би справитися з цим. Але Союз трьох світів іще не встиг розпастися. Люди, пігліни і маги, які не перейшли на бік чаклунів об’єднали зусилля, щоб хоч якось дати відсіч Дракону. Знищити з корінням магію хаосу вони не могли, але могли її ізолювати. Об’єднаними силами три народи створили новий, четвертий світ: Край. Це був абсолютно пустий світ. Лише земля і небо без якого-небудь світила. Ідеальна в’язниця для хаосу. Союз звів там чотири вежі з обсидіану, який був прекрасним ізолятором від магії. Під час чергового знищення одного з міст, нашвидкуруч був створений портал в Край. Один з магів пожертвував своїм життям заради того, щоб заманити туди Дракона. Він став біля порталу і магією привернув увагу монстра. Обоє потрапили в портал. Інші маги якнайшвидше його зруйнували, щоб не допустити повернення Дракона. Там він був під надійною охороною веж.