29. "Любить чи рятується?"

(12.05.2025)  Прода вже через 1 день

Вона ще трохи випила вина... А потім ще, і ще, і ще. Аж допоки я не...

- Хей! Ти що твориш?! - різко вихопив його у неї з вуст.

Дівчина чи не вперше не видала жодної емоції страху, збентеження або хвилювання, а просто сонливо та повільно розплющувала свої оченята.

Уважно вдивлялася в кожен прорис мого обличчя, немов намагаючись зустріти там щось нове для себе. Позіхнула. Потягнулася руками догори. Зараз була схожа на якусь розслаблену кішку.

- Ти здуріла?

- Чому питаєш? - вже п'яно всміхаючись вимовила кудрява білявка.

- Ти...

Її вираз обличчя враз став таким задоволеним немов у якогось наїдженого сметаною котика.

- Повірити не можу ти-...

- Що я? - продовжує всміхатися поки ми сидемо разом спершись на цей масивний дуб.

- Анджеліко, ти навмисне захотіла сп'яніти якомога швидше, щоб відчути спокій?

- Так... А-ха-х, і я така рада зараз чомусь! Дякую, що дав мені такої солодкої водички!

- Пхех... Стривай!

- Що?

- А ти не нічого не помічаєш?

- М?

- Ти не заїкаєшся!

- Стоп, що?! - вражено вимовила дічина, доторкаючись до свого горла.

- Так, ти щойно встигла вже як мінімуи три речення сказати без жодного заїкання!

Вау... Алкоголь дійсно бува творить чудеса! Та краще ним не зловживати.

- Я... Не можу в це повірити! Я... - бідолашна аж всхлипувати почала, трохи сльози підступили до очей та ще жодна не витекла - Бруно, запитай у мене щось таке, щоб відповідь мала бути довгою!

- Що? А, добре. Анджеліко, ти... - Я вже давно хотів це знати, а її раптове сп'яніння тут тільки допоможе почути більш обширну відповідь - Що робив з тобою твій батько?

- Що?

- Що він робив з тобою? Як часто бив? Як часто принижував і яким чином? Як ставився до тебе в глибокому дитинстві? Розкажи усе.

- Геть усе?

- Так.

Моя білолика дівчинка трохи подумала-подумала, і враз її тоненькі худорляві пальчики трохи затремтіли. Лиш їхні кінчики, але... Це вже було помітно. Навіть в такому стані одна лиш згадка про нього здатна вивести її із рівноваги знову...

- Я... Я... Ві-Він ме-мене ніколи не бив! Усе добре! - раптом знову пробило її заїкання у вимові.

Щойно ми повернемося до моїх земель - я одразу вистрою плани на його смерть. Він зробив свою рідну доньку ЗАЇКОЮ! Заїкливими стають діти, яких постійно лякали та дьоргали в дитинстві, і кожен раз коли хтось бачив таких як вона, то одразу розумів у чому справа.

- Ну добре... Не хочеш навіть зараз, то не розповідай - ніжно вимовляю, погладжуючи її м'яку голівку. Ті пишні кудрі завжди такі м'якенькі та приємні. Як хтось може взагалі навіть подумати про те щоб нашкодити цьому янголятку?!

- Бруно... Мо-можна ще вина?

- Що?!

- Дай будь ласка! Ме-мене ще не до кінця пробрало! - благально дивилась на мене і перші сльози витекли на її порозовілі щічки.

- Що?! Думаю, краще не треба...

- ЧОМУ? - аж вскрикує і я здригаюся від неочікуваності. 

Це вперше! Я вперше чую її крик!

- А нащо тобі це, мила?

- Ти... Ти сам сказав, що збираєшся дозволити мені усе! Геть усе! І сам же за-зараз не слухаєш себе.

Такої сміливості я від неї точно не міг очікувати. Навіть по п'яні, але... Вона таки була права.

- Тобі не потрібно пити, ти майже не заїкаєшся!

- Діло не в тому... Щойно ти згадав мені про батька - все моє тіло зсередини знову пройняла дивна напруга. Я постійно відчуваю її... ПОСТІЙНО, БРУНО! - вона різко залізла мені на коліна, намагаючись дотягнутись до моєї руки з мішечком - Тому віддай! Я вперше пе-перестала відчувати це повністю!!! І я хочу знову повернути цей спокій! - її голос благально затремтів на останніх словах.

- Люба моя... Кришталику... - торкаюся її щічки вільною рукою та витераю прозору сльозу - Так, я говорив, що хочу дозволити тобі все, і я дозволяю , але є те, що я не можу дозволити тобі як твій чоловік, який повинен дбати про тебе, я не можу дозволяти тобі гробити своє здоров'я ще більше.

Має ж бути інший спосіб допомогти їй знову відчути спокій...

- Ах, ну віддай! - сліпо повторила, підіймаючи свої руці до моєї.

Я високо тримав мішечок.

- Припини, тобі краще схаменутися і злізти з мене. Ми скоро виїзджаємо наза-... М?!

Неочікуванно білявка поцілувала мене прямо у вуста. Вона вже вдруге проявляє якусь таку ініціативу. Вперше було тоді на знак вдячності за куплену карету, але те у щоку, а зараз в губи!

Не знаю чому, але... Серце шалено забилося у грудях. Відчув як жар підступив до лиця. Я ж міг і не таке робити з нею сам раніше, тоді чому коли Анджеліка починала першою, мене завжди пробирало на сильний шок та збентеження?! 

Моя недавно знахабніла дівчинка ще й поглибила поцілунок щойно! Її язик вправно рухався в моєму роті. Все таки я добре навчив її цілуватися три роки тому... Ммм... Від тієї сором'язливої та сполоханої дівчинки не залишилося нічого! Вона немов намагалася по спогадам перевершити все те, що я робив у поцілунках з нею. 

В кінці я прийшов до тями від болю. З губи пішла кров коли дівчина прокусила її збоку... 

Так, а ТАКОГО ніхто б тим паче від неї зараз не чекав!

- Що за... Хей, ти...

І щойно мій зір сфокусувався на ній повністю, я вже бачив як вона упивалася вином з того мішечку, а я просто сидів і від шоку не зміг її спинити.

Пхах! Повірити не можу! Повторювала все за мною рівно до цієї пори, бо я її не кусав ніколи. Навіть в нашу першу ніч в плече чи ще куди - ні. Вона виглядає надто ніжною та чутливою, як і її шкіра, тому я навіть боявся вкусити її, а тут... А тут виходить, що мене вона не пожаліла, а-ха-х!

- Пхах! Безсоромна! - сміючись, я закрив рукою півлиця.

З прокушеної нижньої губи почала витікати кров.  Спокійно витер її великим пальцем та вже спокійно споглядав дії дівчини з вином.