20. Її тривожні думки

- Н-ну... Так, але по-перше, я б... Я б хотіла зна-знати... У що я за-зараз одягнена?

- Знаєш, а ти вже наче почала трішки менше заїкатися - несподівано вкидає мені таке зауваження і я бентежуся настільки, що хочеться провалитися під землю.

Це вперше коли Бруно взагалі підняв тему мого заїкання! Минулого разу якось наче не звертав на це уваги... Мені ніяково, бо це видає мою тупість. Якби зі мною було все добре я б не заїкалась, тому мені аж панічно не хотілось починати про це будь-яку розмову з ним...

- А чому ти так посмутнішала? Хіба ж я щось погане сказав?

- Н-н-ні! В... Все до-добре!

Агх! Ну от! Від паніки знову більше почала заїкатись! Я мабуть в його очах взагалі не така як ті всі мудрі та освідчені герцогині! Я герцогиня тільки на словах, а на ділі гірше будь-якої селючки...

- Вибач, якщо чимось тебе образив...

- А? Все... Д-добре.

Несподівано ще вибачився... Йому ж нема за що! Він не винен у моїй тупості.

- Ну ти питала в чому зараз?

- Угу...

- В моїй сорочці.

- ЩО?!!

Я почала розглядати вперше все своє тіло і усвідомила, що мої ніжки зверху на його без одягу. Та й під ЙОГО сорочкою на своєму тілі я не відчувала нічого! Я що гола?! По-повністю?!?

Трохи поворушила бедрами. Так... І панталонів не відчувалося між ногами.

- Що ти робиш? - питає той і я знову червонію та ледве стримую свій писк коли усвідомила, що мимовільно щойно потерлась бедрами до його тіла.

- Я... ЦЕЙ... П-про-просто... Бруно, чо-чому я там без ні-нічого?!!

Його сорочка була мені завеликою і часто зповзала з одного плеча, через що я була змушена постійно поправляти її вверх.

Не розумію... Він, що зробив ЦЕ зі мною поки я була непритомною?!!

- Не хвилюйся, я просто купав тебе - абсолютно спокійно відповідає та знову цілує в маківку.

- А... Н-ну доб-... СТОП, ЩО?!!

- Ахах, ой, яка вже крикливенька ти сьогодні стала! - сміється чомусь, а я ще більше тривожусь й бентежусь.

В СЕНСІ "КУПАВ МЕНЕ"?!!

- Тшшш, тихше-тихше, ну ти чого, Анджеліко? Знову тремтіти вся почала немов я тобі яку погану новину сказав.

- Ал-Але...

- Послухай. Ти була непритомною три дні.

- ЩО? Ой, ви-вибач, що... - тихіше повторила.

- Так, три дні. І оскільки я не міг знати скільки часу ти будеш непритомною, то тому й вирішив покупати тебе. Погодься, що було б погано якби всі ці дні я дбав лише про твоє харчування, а от про гігієну - зовсім ні.

Нерішуче киваю йому. Ох, то він мене три дні купав виходить... Не один раз... Ще краще, блін...

- Не бачу в цьому жодного приводу для хвилювань чи збентежень, люба. Ми ж давно вже одружені. До того ж мали першу шлюбну ніч - більш тихше повторив останнє та ніжно провів рукою по моєму бедру під сорочкою.

- Ох-х-х... - мимовільно зітхаю і прикушую нижню губу.

Згадала ту ніч і аж голова запаморочилась!

- Б-Бру-Бруно... - тремтливо шепочу.

- Тшшш, що таке?

По його погляду здавалося, що той прямо зараз ладен розірвати ту сорочку на мені так само як і три роки назад ту з колосками. Я потім коли її знайшла під ліжком після його від'їзду, то хотіла зашити, але мені служниці сказали, що він її настільки сильно порвав на різні шмаття, що там уже нічо не поможе...

- По-Почекай... Ах... - він уже дійшов рукою до мого животика під сорочкою і просто так повільно та лоскітливо проводив самими кінчиками пальців, немов дразнячи.

- Не бійся, маленька, цієї ночі нічого не буду робити - несподівано заявляє і я навіть не знаю чому НЕ радію - А-ха-х, що таке? Чому це одна дівчинка засмутилась, почувши таке? - ухмиляється.

- А? Х-хто? Я?!

- Так.

- Ні! В-все не та-так! По-помиляєшся! - похитую швидко головою по тисячу разів.

- Впевнена?) - раптом бере мене за гарячі щоки та, наближаючи до свого лиця ближче, продовжує так спокусливо говорити своїм басом - Поглянь мені в очі і чесно скажи, Анджеліко, як часто ти поверталася в день нашої шлюбної ночі у своїх спогадах?

Не могла відвести очей від несподіванки...

- А ві-відповідати об-обов'язково?

- Що? А-ха-х, звичайно!

Насправді я дійсно часто думала про це та навіть бачила сни... Такі сни, за які мені соромно навіть перед самою собою... А зараз він наказує сказати йому це все прямо в очі... Та я помру від сорому якщо ще змусить переказати всі свої сни!

- Я... Пр-просто... Уф... Так.

- Що "Так"?

- Ну т-так я трохи... Зовсім т-трохи згадувала п-про ту ніч... Кхем...

(Ну, звичайно, що не трохи якщо це був мій перший раз!!!)

- Ти ж не-...

Він явно не повірив мені і хотів "видавлювати" інформацію далі, але я вирішила повторити його тактику - перебити першою.

- Щ-ще таке пи-питання!

Він так вражено глянув на мене коли я це зробила. Невже думав, що не наважуся перебити?

- Яке?

- Т-ти казав, що д-дбав про м-моє харчування коли я б-була такою... Як?

- Як питаєш?

- Угу... - опускаю очі трохи вниз і дивлюся на свої долоні в нього на грудях.

Вони виглядали такими крихітними та тендітними на тілі Бруно. Цікаво, який у нього зріст? Пригадую, що навіть коли ми були на церемонії в соборі не знайшлося ні однієї людини, яка була б вищою за нього... А натовпу там дійсно було багатезно!

- Ну... Я просто трохи підгодовував тебе щоб ти не померла поки була непритомною. Твій пульс, твоє дихання, твоє серцебиття... Який же я радий зараз чути, що вони прийшли у норму, тому що майже всі ці три дні у тебе ці показники були такими сповільненими. Лікарі говорили, що ти можеш і не вижити...

- Що?! Л-лікарі? А ти... Ти до ме-мене ще й лікарів в-викликав?!

- Так, десь мабуть десять.

- Ого... А чо-чому так багато?

Я була зворушена! Батько міг довго-довго не скликати лікарів до мене, хоч гроші мав. Навіть коли я втрачала свідомість в нашому помісті він завжди говорив "як впаде - так і встане, вже ж не раз таке бувало". І був правий, бо я все одно кожен раз просиналась якимсь дивом, але зараз... Зараз я дійсно була на волосок від смерті! А Бруно мене врятував! Повірити не можу, що він дійсно не покинув цей скелет на призволяще та дійсно зробив усе можливе щоб врятувати моє життя!