14

   Якщо я піду в цей похід, то велика імовірність, що здобуду такі статки та визнання, які і за останні 5 років не здобував, тому саме ця місія можна сказати, найважливіша за всю мою кар'єру лицаря. Тож було дуже важливо одружитися на ній щоб Моне дозволив мені і далі продовжувати ходити по землях Ґамільтона.

  Від одної лиш думки про те, що повернуся я після того походу майже таким же могутнім як і її батько, мене просто окриляло. Радість посіялась в мене і ззовні, і внутрішнє, бо я нарешті отримаю те, до чого прагнув так багато років!

  На тих емоціях я взяв її на руки та хутко виходив, ні, ледь не вибігав з того собору! Мою радість помітили всі і вона в тому ж числі. Хтось подумав, що це тому, що я радий бути її чоловіком, але думаю до істини у своїх роздумах тоді не дійшла ні одна людська душа з присутніх на нашій церемонії.

  Раптом відчув її ніжну шкіру на стегні. Усвідомив, що однією рукою тримав дівоче тіло під весільною сукнею, а іншою поверх тої срібної тканини. Її ніжка була такою трохи пухкенькою і пружною. Не стримавшись, я мимовільно або майже мимовільно, почав проводити великим пальцем туди-сюди потираючи ту неймовірно-гладку ділянку. Щойно зробив це одразу ж відчув що ті ніжки в моїх руках напружились, а бедра зжались. Мабуть злякав її...

  Вона осипає мене очікуваним тривожно-тремтячим поглядом. А я чомусь не відчуваю ні розгублення, ні збентеження перед нею хоча це на хвилиночку був перший раз коли я торкнувся тіла дівчини в такому місці. Мабуть весь мій сором пропав від шоку того, що це відбулось.

  В наш час люди довго не ділять ні з ким ложе до весілля, а ті хто вже ділили - грішники. Проте останнім часом з'являються люди які починають оправдовувати інтим до одруження за що отримають анафему від церкви.

  А я? А що я? Мене ніколи такі речі й не цікавили, тож навіть не задумувався про це. Просто погоджуюсь з нашою вірою бо вона для мене все. Та щойно доторкнувся до тої ніжки під сукнею... Мене охопили дивні відчуття. Все було дивно, змішано та так заплутано! І те як вона напружила свої сіднички, якими притулялася до мого тіла, просто звело мене з розуму...

- Не бійся, я нічого не буду робити з тобою зараз - шепочу їй на вушко крізь фату щоб утихомирити той її тремтячий погляд на мені.

  Ніжно кладу її в карету та сідаю поруч з нею цього разу.

  І хоч сукня була закрита повністю - усі мої думки були тепер повністю лише про її тіло... Мимовільно уявляв її без одягу і мабуть вона знову помітила, що я роздягав її очима коли погляд завис на тих грудях.

  Трясця... Я хочу її! І відчуваю, що ніхто б не зміг мене спинити зараз поки ми їхали у цій кареті до її помістя. Мені було б байдуже якби хтось нас "застукав".

  Та все ж знайшлося те, що спинило мене. Батько. Мова зайшла за її батька. Я знову почав згадувати чия вона донька... Дарма ти згадала про це, кришталик.

  Мене пробрав гнів. Та не на неї, а на самого себе за те, що почав відчувати щось таке до дочки ворога!

  На тих емоціях не витримав і прямо зізнався коли вона запитувала:

- Твій батько мені ненависний.

  Ми все одно уже одружені тож Анджеліка нічого не зможе змінити та повернути назад після цієї інформації. Розірвати шлюб, укладений церквою без особливо-важливої причини - гріх для всіх нас.

- Щ-що?! - одразу звично, але більш тремтяче заїкається маленька.

  Я прижав її до стіни в кареті поки ми сиділи щоб глянути по ближче в ті налякані очі. Такими ж вони були в моєї мами перед смертю. Та приємності від переляку Анджеліки я чомусь не отримав. Ну звісно ж, було б набагато краще якби такими благально-тремтячими оченятками на мене зараз витрішався її "любий таточко", а не вона сама.

- Ч-Чому?! - знову перепитує поки все її тільце у дорогій весільні сукні тремтить.

  Я не став говорити їй, що саме він зробив, тому що вона після цього собі місця не буде знаходити та вважатиме винною себе. Лиш натякнув.

- Бо він заподіяв багато лихого моєму селищу - шепочу у те солодке вушко та цілую його.

  Вона здригається ще більше, а я розумію, що ще трохи і дійсно втрачу контроль... Ммм, запах її тіла немов би розчиняється в мені, в моїх легенях і я не здатен вже нормально мислити. Думка про те хто її батько знову вилетіла з голови як переляканий горобець.

  Ні... Схоже ні це, ні щось інше ніколи не змусить мене нашкодити цьому невинному та постійно-тремтливому створінню.

  Вона така неймовірна, така ідеальна, така унікальна! Я скільки земель об'їздив у походах, у скількох домах переночував, а такої дівиці як вона - дійсно ще ніколи не зустрічав!

  Ті її різні по кольору очі, неймовірно кудряве як у овечки шерсть волосся... Ямочки на щічках коли посміхається трохи... Талія, груди, бедра... Все її тіло немов кликало мене. Агх! І я просто не міг ігнорувати цей поклик як би не намагався!

- Ви-ви-вибач! Мені д-ду-дуже шкода! Якщо т-ти за-захочеш вбити м-мене, то бу-будь ласка прошу зро-зроби це шви-швидко! - враз отямився від її тремтячого голоса змішаного з риданням.

  Ті очі з гетерохромією залилися сльозами немов з водоспаду...

- Тш-ш-ш, розслабся. Ти - не моя ціль - шепочу знову на вушко та витираю повільно ті сльози на її сполоханому ляльковому личку.

  Вона наче почала приходити до тями, але дивно та загадково мовчала. Я очікував питання "тоді хто ж твоя ціль?" Але схоже, що й сама здогадалась.

- Твій батько планує робити якесь застілля для вигляду чи це вже все? - питаю коли вийшли з карети.

- Щ-що? А... Не знаю - похнюплено каже, опускаючи очі додолу.

- В сенсі не знаєш?! Як батько може не розповісти своїй доньці, що її чекає на весіллі, яке той САМ організував?!!

  Та вона мовчала.

  Виходить може... Вона не є взагалі для нього потрібною істотою, не кажучи вже "донькою". Немов би тваринку якусь віддає її мені! Моне дійсно впав в моїх очах до самої останньої степені після того як я усвідомив, що мої підозри правдиві.