8

- Давайте я вам розплету волосся, добре, пані?

- Д-добре...

- А потім ви приймете ванну?

- Угу...

- Також батько підготував вам ось це - вказує одна зі служниць на легку нічну сорочку, що лежала на моєму ліжку.

  Навіть проста нічнушка була гарною... І цього батько не пожалів для мене через цей шлюб.

  Одна зі служниць тепер ніжно розплітала мої два густих колоски на голові, а раніше все робили боляче мені.

  Інша знімала прикраси: намисто, кульчики(сережки).

  Стоп... КАБЛУЧКА! А каблучки на палець він мені так і не дав!!! Це ж найголовніше після церемонії в соборі... Виходить все таки не сприймає мене всерйоз, як дружину чи...

- Ось і все, давайте вставайте, ми вже нагріли водичку у ванній для вас.

- А?! Д-добре...

  Повільно встаю, розглядаючи свої пальці без кільця... Ну чому ж він не дав... Навіть про фату не забув, а каблучку забув!

  Хоча, ні, стоп... Якого милого мене це хвилює та тим паче засмучує?!! Ми ж не справжні наречені, чи не так?

  Заспокійся, ти не маєш права йому щось говорити за таке!

- Додати у ванну пелюстки троянд та аромомасла?

  Що за... Вони таке пропонували лише Вікторії...

- Т-т-так.

  Ох, щойно я увійшла в ту воду то одразу відчула такий приємний аромат! То це виходить, що все тіло буде потім так пахнути коли я вийду...

  Мабуть йому сподобається це і... Ой! Ні, про що я думаю?!!

- Пані, все добре? Можливо вода надто гаряча, бо ви вся червона стали неначе макові квіти!

- А?!! Ох, н-ні все добре!

  Вона мене порівняла щойно з червоненькими квіточками маку, а до цього вони ніколи навіть на одну секунду не порівнювали мене з чимось прекрасним або хоча би з чимось нормальним, ні, завжди з чимось страшним та потворним або гидким чи вонючим, а тепер ось яке їхнє ставлення до мене стало і все це тільки завдяки Бруно...

  Ах, я не можу відчувати до нього тепер жодної негативної емоції чи тим паче відрази та страху, тому що за цей один день він буквально зробив усе для того щоб я тепер не забажала навіть і на мить бути без... Без нього?!!

  Невже я дійсно-...?!

- Перепрошую, пані, але ви вже там лежите  більше кількох годин, шкіра може набухнути від води.

- А?! - оглядаюся по сторонам та відходжу від усіх своїх роздумів - Ой! Д-добре, виходжу!

  Повільно підіймаюсь, відчуваючи як з тіла витікає блідо-рожева вода.

  Мені дали ту сорочку та почали висушувати густе й дуже кудряве волосся багатьма рушниками.

  Цікаво, що він зараз там робить один за столом? Про що думає? Може з моїм батьком зараз розмовляє?

- Ой... - тихо зойкаю, усвідомивши дещо.

- Щось сталося, пані?

- А ч-чому в-ви н-не дали мені панталони?

  На мені ж була лише та сорочка, а під нею абсолютно нічого... Няня колись завжди мене змушувала ще з малечку носити щось під одягом, а тут таке!

- А для чого? - дійсно без насмішок питає.

- Н-ну як для чого?

- Послухайте, ну ви зараз будете йти у свою спальню і... Ну... Цей... До свого чоловіка - тихо шепоче одна зі служниць і до мене починає доходити.

  Точно... Забулася про це поки милась!

  Почервоніла сильно, а вони продовжили брати нові сухі рушники щоб витерати мої мокрі кудрі.

  Ох, і що ж зараз там зі мною буде?!?

  Може запитатися у них? У служниць щось про цей... "Процес"? Я ж нічогісінько не знаю-ю-ю!!!

  Страшно трохи стало... Але страх цей був уже не таким як на початку дня при думках про таке. Ні, це скорше хвилювання через те, що я не знала як там воно все буде! Це виходить, що я вже й не проти піти на таке з тим, кого знаю один день?!!

  Мабуть просто надто шокована від всіх сьогоднішніх подій, бо день цей дійсно був дуже довгим та виснажливим, а особливо сповненим різних емоційних переживань.

- В-вибачте, м-можна п-питання? - тихо бурмочу.

- Що? Вибачте, я вас не почула.

  Повторила все те саме, але голосніше трохи.

- Звичайно, вам все можна, пані!

  Ох, Бруно дійсно змінив їх!

- Н-Ну... Якби я цей... Можете... Ска-сказати будь ласка, що мене че-чекає там?

  Всі вони одразу ж впали в ступор, а деякі почервоніли навіть. Ті, що висушували моє волосся аж впустили з рук рушники на підлогу.

  Що таке?! Чому так реагують?!! Невже все настільки страшно?!!

  Ну і як я тепер можу не переживати ЩЕ більше?!?

- Ви-вибачте, але ні в кого з нас не було такого досвіду, пані - відказує одна та, почервонівши, обертається від мене лицем назад.

  ТРЯСЦЯ! То виходить дізнатись хоча б щось перед цим надії у мене таки нема...

- Я бачу ви здивовані, пані, але не розумію чому, бо ваш чоловік вже сам сказав, що пан Моне хоче щоб ми працювали тут до самої старості без заміжжя, тому не дивно ,що в жодної із нас цього ще поки не було і може й не буде ніколи... - несподівано тихо та навіть трохи винувато на вигляд бурмоче одна зі служниць, опустивши очі додолу.

- Ох... - співчутливо видаю їм.

- Тому зараз я думаю вам будуть заздрити всі служниці земель Ґамільтона, проте... Хочу щоб ви знали, насправді вашу весільну сукню ми гнобили не через заздрість! І вас саму теж не через це.

- Щ-що?

  Чому вони раптом почали про це мову? Для мене і так завжди було очевидно, що гнобили мене всі, бо така як я просто заслуговує на це, а не через заздрість.

- Розумієте, насправді м-ми-... - заїкливо вимовила останнє слово коли інша служниця різко смикнула її за рукав

- Ти з дубу рухнула, Амеліє?!! Закрийся! Одне твоє слово і нам усім кінець!

  Я не розуміла нічого з того про що вони говорили, але й не хотіла вмішуватись, не моє то ділл. Те, що в них там - це їхнє особисте. В кінці кінців хто я така щоб вмішуватись у життя служниць?

- Ось уже і ваші локони всі висушились! Трохи лише голова волога... Зашилити так чи все ж до кінця сушити?

  Я сказала, що не варто тому, що вони і так мабуть уже з цілу годину висушували моє занадто густе волосся. А ще якщо будуть принципово до повної сухості робити це, то з такими темпами ця ніч коли не наступить.