5

   Я надіялась, що це буде не довго... Що він просто торкнеться до моїх губ і все.

  Я закрила очі та затримала дихання коли ще продовжував наближатися до мене.

  Благаю, не довго...

  Знову здригнулась трохи, коли несподівано відчула тепло на вустах. Його губи були такі м'які.

  Всі почали щось викрикувати і свистіти, а я нічого не чула вже. Мені у вухах те все немов би віддавало сильним ехом.

- Хей, а чому так мало?!

- Ну ви чого?

- Гірко! Гірко! Гірко! - закричали всі коли засмаглий віддалився від моїх губ.

  Бруно дійсно пожалів мене і зробив це без язика, але трохи довго притулявся губами, та їм і цього стало замало.

  Або ж, думаю, йому було гидко робити це зі мною глибоко та довго, бо я йому точно не до вподоби, а тут його змушують знову...

  Просять вони, а соромно мені. Немовби це я сама безсоромно змушую його. Він дивився на мене трохи дивно.

- Не відчепляться уже - напівшепотом вимовляє і знову починає наближатися.

  Я одразу закрила очі вдруге і вже готувалася до найгіршого - глибокого.

  Так не хотілось... Я відчуваю, що не готова!

  Так, сестра вийшла заміж ще в 16 і цілувалась і все таке інше в ліжку, але ж це було по її бажанню! А мені здається, що я не буду готова, що зараз у 20, що у 30...

  Знову відчула те саме тепло на вустах. Той лоскітливий доторк.

- Ммх?!? - мимовільно трохи голосно видала коли відчула мокрий язик на вустах, який увійшов всередину.

  ЦЕ ТАКИ СТАЛОСЯ?!!

  Ох... Ноги почали підкошуватись. Я думала впаду зараз замертво!

  Раптом він прижав мене до свого тіла, обійнявши сильніше за талію від чого я знову мимовільно промичала.

  Ах... Надто близько!

  Я відчуваю його серцебиття та дихання на грудній клітці, а в роті відбувається якийсь жах.

- Ммх... 

  Я не помітила коли почала ворушити вустами. Воно якось само почало, під впливом його рухів.

  Мій пульс прискорився, а тіло немов якесь не стійке стало. Здавалося, щойно він закінчить - я не встою на ногах.

- Ммх...

  Трясця, та припини видавати ці гидкі звуки! Хоча всі так кричать те гірко та плескають, що надіюся ніхто, крім нас, не чує цього, але в перед ним ніяково.

  Він віддалився після деякого часу, а я вже ні жива, ні мертва. Немов би не відчувала ногами мармур, на якому стояла в соборі.

  Щойно вуста розірвали контакт, мої ноги дійсно якось перекосилися і я плюхнулася  головою прямо в його грудну клітку.

- Ах?! Ох, в-в-вибачте!!! - віддихуюсь після поцілунку і ледве чутно говорю.

  Мої вуста стали такими мокрими...

- Нічого... - тихо бурмоче і я відчуваю як ті дві сильні руки просто починають обвиватися навкруги мого тіла, обіймаючи.

  Чую тепер прямо під вухом його серцебиття. Таке спокійне... Я мимовільно починаю розслаблятися, знову відчувши себе в його руках. Хоча дихати ставало трохи важче. Він міцно стиснув мене. Ох, впевнена зараз навіть і половини своєї сили ще не застосував.

  Він таки задушить мене якщо захоче...

  Так, без проблем.

  Всі знову зааплодували та щось викрикували. Хтось знову посвистів, але я тепер ще більше не розуміла де я і хто я... Немовби все в тумані.

  Це можна порівняти хіба що зі сп'янінням, хоч я ніколи й не пила.

  Раптом відчуваю як він трохи послаблює свою сильну хватку на обіймах і швидко просто бере мене собі на руки, підійнявши так високо через свій зріст.

  Я аж пискнула від несподіванки.

- Тш-ш-ш, тихше-тихше - прошепотів і я глянула в ті блакитні очі.

  Вони явно щось задумали...

  Бруно почав швидко йти через весь довгий зал собору зі мною на руках.

  Знову відчувала на собі тисячі погляди. Обернулася.

- Дивись тільки на мене зараз - чую трохи владний напівшепіт і одразу ж повертаюсь головою назад.

  Відчуваю як усе довге плаття та фата колишеться в повітрі поки Бруно швидко несе мене. Мабуть так красиво це все вбрання вигладало зараз в повітрі. Особливо пишна сукня. Шкода, що я тоді не могла бачити себе зі сторони. Хоча, ні, це на краще, бо тоді настрій би зіпсувався від свого обличчя.

- Поклади голівку мені на плече, бачу, що тобі не зручно так тримати шию увесь час в повітрі.

  Одразу слухняно кладу.

  Ох... Він такий теплий... Ах, це таке чарівне відчуття коли хтось такий великий та високий несе тебе на своїх сильних руках...

  Мене, звичайно ж, вперше хтось ніс на руках!

  Найприємніше відчуття... Я немовби літала над цим залом...

  Та раптом мене пробрав до мурашок його великий палець, який трохи потирав мою ногу набагато вище коліна під весільною сукнею по моїй шкірі.

  І тільки зараз усвідомила, що однією з рук Бруно тримає мене за абсолютно голі ноги у такій глибокій зоні... Ах, мене ніби кинуло всю в жар!

- Бачу тобі стає жарко тут, і вже не холодно .. - раптом шепоче якось гаряче мені у саме вухо і я аж дихання затримую, закривши очі чомусь.

- Ах-х-х... - дивно зітхаю - Н-ні м-м-мені д-добре!

- Я бачу це - говорить трохи задоволено чомусь, а я не розумію нічого.

  Ми опинилися на вулиці і мої очі осліпило сонце.

  Він направися до карети... Уже вечоріло... Скоро ніч...

  Значить ми дійсно зараз зробимо це?!

  Від одної лиш думки про це мені ставало страшно, а тіло починало тремтіти в нього на руках.

  Я мимовільно напружила та стиснула бедра, поки його палець все ще потирав там шкіру.

- Тш-ш-ш, що таке, маленька? Розслабся, я поки нічого не роблю - шепоче та цілує у чоло, а я закриваю тремтячі очі.

  Він мабуть відчув як мої ноги в тій області наружились під платтям...

- М-м-ми... - вперше зважилася сказати хоч слово.

- Ми що? Одружені? Так, тепер.

- Угу... А-але... К-коли...

  Ну як запитатися чи він хоче переспати зі мною?!!

- Анджеліко, просто поспи зараз.

- Що?!

- Поки ми будемо їхати в кареті можеш поспати - раптом повільно починає опускати мене вниз.