5. На шляху до “Великої жахливої” Корінни

У відблиску місячного світла та неонових вогнів нічне місто наче намагалось своїми височенним хмарочосами зі скла, пластику і металу, доторкнутись до лілових небес. Пульсуючі світлові лінії прожекторів-відстежувачів охоплювали кожен куточок, відстежуючи порушників режиму та правил і надаючи мегаполісу неймовірний образ живої істоти, що дихає у власному ритмі. 

З кожним кроком по пластику вуличних плит  чутно було і голос цього міста: дзичання дронів-таксі, тріскотіння голосів і ритмічну пульсацію дозволеної лише за дверима клубів музики. 

Спалахували і гасли в небі прожектори бойових дронів, що патрулюють небо, вистежуючи нелегалів та піратів. Центральна частина мегаполісу – це місце, де тіні і брендовані знаки корпорацій ховались в кожному кутку, а вулиці стали полігоном для тих, хто шукає владу, гроші або втілення своїх найтемніших бажань.

Саме цими вулицями зараз йшла цікава компанія – світловолоса дівчина, що танцюючою ходою постійно виривалась наперед та відривалась від двох своїх більш повільних супутників: похмурого хлопця, та високого, стомленого бійця в куртці зі справжньої шкіри. 

В цієї дівчинки явно було значно більше енергії, ніж в її компаньйонів. І, якщо придивитись ближче, можна було побачити її джерело – яскравий новий браслет з сублімованою енергію на тонкому блідому зап’ястку.  

– Я так давно гуляла нічним містом! – Ліна Лань повернулась до своїх супутників та щасливо усміхнулась. Її очі і справді сяяли і тепер навіть вона сама не могла сказати точно: це від прогулянки, браслета, по потужності – найсильнішого, ніж вона коли-небудь собі купувала, чи – зустрічі та уваги Макса, який погодився їх провести, та по дорозі зайти в клуб, де своє шоу показувала Корінна. 

Свого часу Лань та Корінна були найближчими в їх компанії. Та потім шляхи і світогляди їх надто розбіглись. Однак, це не заважало дівчатам досі неймовірно тепло згадувати одна одну. 

Гойдаючись на хвилях приємних спогадів та енергетичної ейфорії, Лана не відразу зрозуміла, чому Алекс раптом боляче стиснув їх руку, прикривши своєю сяючий браслет. Однак її серце забилось швидше.

В арці перпендикулярного їхній вулиці провулку з'явився темний силует, що швидко наближався. Навіть світла ліхтарів не потрібно було, щоб легко розпізнати в фігурі енергетичного наркомана, або енергомана, точніше кажучи. Ними ставали люди, яким браслети вже не давали необхідного заряду, не діяла на них і енергоочистка в спецзакладах. Отримати енергію і вижити вони могли лише завдяки страху та болю інших людей. Ситуація ускладнювалась тим, що їхнє викривлене, мутоване енерго-поле ставало недоступним для прожекторів-відстежувачів, а отже ці злочинці могли рухатись абсолютно непоміченими поліцією та чинити свої злочини безкарно. 

Погляд Макса став сталевим, коли він, як і Лань, зрозумів загрозу.

– Твоїх сил не стане на нас. – підкреслено спокійно сказав, прорізаючи тишу, мов гострий ніж тканину. 

Але енергомана це не злякало. Певно, його запас вже був критично малим. Як тільки він смикнувся в бік Макса, Лана злякано крикнула, а її серце й так перевантажене браслетом, ледь не вилетіло з грудей.  

Макс не марнував часу. Він спритно кинув своє треноване тіло вперед, першим вступивши в бій. Його рухи були точними, мов лезо досвідченого хірурга, коли він використовував свою силу та навички, щоб відвернути небезпеку від Лани та її хлопця.

Блискучі світлові промені прожекторів зафіксували Максову агресію та спалахнули попереджуючими вогниками. А Макс спритно ухилявся від ударів злочинця, натомість влучно наносячи свої. З кожним рухом він наближався до своєї перемоги, а нападник ставав все слабкішим та повільнішим. 

Нарешті, енергоман після чергового удару впав на пластик тротуарної плитки. Макс кинувся до нього, та його рука застигла в миті від удару. 

– Гепард?! – ошелешено вигукнув він. 

– Вибач, брате, мені треба була енергія… – ледь дихаючи відповів той. – Ти мені її дав у бійці. А тепер слухайте, доки на твій агр* не прилетіла поліція!

Агр* -- термін, що означає агресію. 

____
Звернення автора.

Шановні читачі, на початковому етапі і на своїй першій книзі страшенно потребую підтримки та підписки на акаунт автора! Так як книга звісно ж буде безкоштовною, прошу отакої маленької вдячності, якщо історія та герої історії зачепили. 
Ваш Серж Вільх!

___