3.1 Максимум. Останній бій офлайн

Очі глядачів зачаровано зосередились на їхньому кумирові – бійцю з дивним ніком Максимум, що абсолютно не реагуючи на хлопця поруч, кружляв у обіймах тендітну дівчину, щось їй говорячи, від чого дорогий енергетичний браслет якої отримував все нові й нові струмені заряду. 

– Ліна! Як тебе сюди занесло? Я тебе вже вічність не бачив! – врешті відпустивши її, не чекаючи запрошення супутника, сів поряд з нею. 

– Макс! Я б ніколи не подумала зустріти тебе тут! – Ліна захоплено провела рукою по його перевитій канатам вен руці. Від обіймів спітнілого бійця, її синтетичний одяг враз просочився його запахом, а на світлій кофтині навіть подекуди проступили плями крові. 

– Ой, вибач, я тебе забруднив! – Макс, схопиши серветку зі столику спробував витерти. 

– Забий! – Ліна усміхалась, відверто милуючись бійцем. Колись Макс був у їхній команді, писав екшни і бойовики, за кількома навіть фільм знімали. А потім після краху райтерів в цілому, зник з радарів, і дуже рідко виходив на зв’язок. Свого часу він часто пропонував Ліні написати щось спільне з ним, однак вона не погоджувалась. Частково і через Алекса, який не надто схвалював таку дружбу і був навіть радий, коли їхня компанія розбіглась хто куди. 

– Як ти? Розказуй! – усмішка Макса згасла, коли він подивився на її браслет. – Користуєшся цим… Мало енерджі? 

– Спочатку не хотіла, а потім просто не мала сил піднятись з ліжка… – радість від зустрічі Ліни теж почала затьмарюватись не надто приємною темою розмови. 

– Такий час, мала! Не грузи себе. Глянь, де я тепер! 

– Ти тут… постійно? 

– В цьому клубі? Ні. А на рингу так. Катаю по світу. Маю купу кредитів, які не знаю, куди витрачати, і купу енергії. Перемоги заряджають. 

– Круто. Ти дуже… ефектний! – Ліна почервоніла, згадавши нарешті про Алекса. А той, сидячи поряд мовчки, кипів від злості та ревнощів. Однак, куди йому до Максимума, та ще й зі спільним на двох з Ліною минулим! На ринг він би точно не вийшов навіть проти слабкішого бійця, не те що проти цієї машини-вбивці! 

– Хочу пригостити вас! В мене тут віп-кабінка. Йдемо? 

– Ні! – нарешті згадав, що вміє говорити Алекс. 

– Так! – радо підскочила Лань. 

Врешті це закінчилось тим, що у віп-кабінці Макса вони опинились втрьох. Алекс вже покірно прийняв, як данину минулому, таку поведінку своєї дівчини. Принаймні, тут його не загребе поліція та ще й коктейлі смачні й дорогі він має безкоштовно. 

– Ти з кимось з наших спілкуєшся? – спитав Макс, так і не одягнувши хоча б футболку на свій оголений, вкритий шрамами торс, що страшенно дратувало Алекса. 

– Іноді з Еллою. Ремі часто дзвонить і пише. Після тієї катастрофи він на візку, йому нудно вдома. А ти? 

– Останнім часом ні з ким майже. Бачив якось Корінну. Вона співає в нічному клубі, теж випадково зустрілись. Відкрила новий жанр музики, кріппі-рок. Лякає людей своїм унікальним голосом і історіями-піснями. 

– О так, Корінна та диво. Любить жахачки. – Ліна усміхнулась. 

– Дозвольте потривожити вас. – знайомий голос відірвав Ліну від вже відвертого розглядання могутнього торсу Макса. В їхню кабінку без стуку зайшов новий знайомець, той, що сьогодні зробив їй такий коштовний подарунок - браслет. 

– Хочу подякувати Максимуму за феєричний бій! – Кріг простягнув руку. – О, ви теж тут! – вдав, що щойно помітив Ліну. – Який приємний сюрприз! 

– О так… – Ліна опустила очі. 

– Ви щось ще хотіли? – Макс був не надто радий непроханому гостю, що завадив його спілкуванню з Ліною. 

– Розумію, ви стомлені. Але так, я хотів би зробити пропозицію для найкращого бійця в Світовому просторі! 

– Дякую! Але бої в мене вже розплановані на рік вперед, понад норму не беру. 

– В мене інша пропозиція, – карбуючи кожну букву лукаво усміхнувся Кріг. – Мене звати професор Кріг. Це вам щось говорить? – глянув на Макса наче й з повагою до його сили і перемог на рингу, та водночас і з легкою зверхністю. 

– Брехня! Я знаю професора Кріга особисто! – різко підвівся Макс, шокуючи Ліну своїми словами. 

– Все правильно, суворий бійцю, все правильно. Ти, певно знаєш професора Кріга-першого. А я – його блудний син, що повернувся з далекої подорожі і тепер керую справами. 

Ліна напружилась. Тепер це знайомство і історія з браслетом їй геть не подобалась, тим більше, дія перших потоків енергії минула і тепер вона почала потроху повертатись до тверезого мислення. 

– Он як? – а от Макс охолов миттєво. – Я чув про Кріга-молодшого та не мав честі бути знайомим. 

– Прекрасно! Це робить мені честь. Отже, пропозиція, яку я вже зробив чарівній Ліні і вона погодилась. – тут вже Ліна мовчати не змогла, та тільки відкрила рот, щоб заперечити, як Алекс боляче стис її руку під столом, очима наказуючи мовчати. 

– Отже, ми з батьком розробили нову гру. Вона носить чорнову назву Парнас* і створена спеціально для людей творчості. Перший її етап – для райтерів. Але не тих, хто пише зараз слогани чи комікси, ні, вона – для професіоналів своєї справи! Таких, як ви. – професор красномовно глянув на Макса та Ліну. – Крім того що ця гра – шлях до повернення вашої популярності, участь в ній оплачується. 100 кредитів за участь, 500 – за фінал. – тут він замовк, даючи час оцінити винагороду. Кредити – це не просто гроші. Це комплексна валюта в яку входили енерго-модулі для відновлення енергії, навчання в будь-якій з шкіл, продукти з магазинів чи ресторанів. Зазвичай, щоб прожити більш-менш комфортно вистачало одного кредиту в місяць. Тож сто – це було більше, ніж щедро. Однак, якщо кредити потрібні були Ліні, яка з Алексом ледь виживали на їх скупі заробітки, то Макса радше зачепила фраза про повернення популярності. Він знав, куди бити і у своїй справі був бійцем, не гіршим за Максимума.