– Агато, це наш шанс. Ми нагадаємо про себе світові, ми знову зберемось разом! – Ремі нервово їздив по кімнаті на своєму візку, гарячково розмахував руками, розповідав про нове реаліті-супершоу, де учасниками мають стати колишні відомі райтери.
– Дурня! Я ніколи на таке не поведусь! – Агата сердито глянула на друга.
– Ти одна не погодилась. Корінна, Елла, Макс, Лань – всі дали згоду. – Ремі називав імена тих, хто впродовж десяти років були колегами і соратниками, суперниками і водночас – найближчими друзями їх обох. Кожне з цих імен змушувало Агату здригатись, наче від удару.
– Що?? Не повірю, що вони погодились! – нарешті вимовила вона.
– Не лише погодились, а й підписали контракт. – Ремі зробив майже театральну паузу. – І я теж…
***
Агата залишилась в кімнаті одна, застигла, дивлячись в одну точку, а потім повернулась в ліжко і спробувала заснути.
Коли її смартфон запищав втретє, вона не витримала, і рукою змахнула його зі столику.
“Увага! Підвищений рівень агресії!” – огризнувся той, гепнувшись на підлогу. Натомість Агата лише відвернулась до стіни та натягнула на голову старомодну синтетичну ковдру.
Але поспати їй все-одно не дали. В двері спальні знову в'їхав на візку Ремі. З ним вони на двох знімали квартирку.
– Ремм… – простогнала вона та спробувала заховатись під ковдрою остаточно. Однак датчики руху, відмітивши Ремі, автоматично увімкнули світло.
– Досить спати, треба вирішувати. – зітхнув той, дивлячись на кількість пустих пластикових баночок біля ліжка сусідки. – Ти це знову пила?
– Ні, вазон поливала! – огризнулась та.
– Мозок. Нейронні зв'язки… вони руйнуються від цього лайна!
– А може я для того й п’ю! – вибухнула Агата та скинувши ковдру, різко сіла. – Якого біса ти знову приперся?
– Треба обговорити пропозицію.
– Що? Здурів, чи що? Я ще нормально не мислю. І я вже сказала тобі свою відповідь.
– Тобі треба менше пити цю гидоту! Тоді й мислитимеш! – Ремі теж нервував.
– В тебе горить щось, чи що? – невдоволено фиркнула Агата та вибралась на ліжко в кімнатних капцях. “Ви не зняли домашнє взуття! Бактеріальний ризик – 79%” – замигало на гіпоалергенному пластику бильця.
– Ще ні. Але завтра горітимуть рахунки за енергію та світло. І в тебе, до речі теж.
– Ти що, мій банківський агент?
– Ні, я знаю, як зробити, щоб не горіли!
– А детальніше можна?
– Пам'ятаєш, як було раніше? – голос друга став тихіший, скрадливіший.
– Згадай ще епоху динозаврів! – Агата ніколи не відрізнялась життєрадісністю та позитивом, а зараз і поготів, їй хотілось хіба кави й чогось міцнішого, а не вислуховувати незрозумілі натяки друга.
– Ти ніколи не думала, що знову зібравшись, ми перевернемо світ? – остаточно вибив з колії.
***
Слова Ремі засіли глибоко в думках. Колись вона з ним та ще трьома друзями, були постійно в центрі уваги. Не дивно – вони були практично останніми письменниками (правда називали їх райтерами), чиї книги друкували, продавали, купували і читали. Єдині – хто ще міг протиставити свою творчість книгам, написаним ШІ*. А потім… потім книги написані людьми заборонили. Десь спалахували поодинокі протести, хтось ініціював не читати ШІ, та це нічого не змінювало. А далі Рада Семи* заявила, що, читати “людські” книги – це ознаки низького смаку та інтелекту. Заборону повністю зняли, однак вже за півроку, ніхто до їхніх книг і не торкався. Хоча були вони різножанрові, різнопланові.
Ліна Лань – мила дівчинка, створювала справжні фентезійні світи в своїх книгах. Відкривши одну – можна було забути про час і місцезнаходження на години. Ремі – сатирик, писав так, що над його творами всі плакали й сміялись, а черги за новинками перевершували черги на енергетичні браслети*.
Була ще Елла, про яку Агата не чула більше року – авторка еротичних любовних романів, які розкуповували ще швидше, ніж книги Ремі, та “королева жахів” Корінна, з якою Агата спілкувалась найбільше. Сама ж Агата писала детективні романи та навіть псевдо взяла на честь “книжкової” справжньої письменниці, що жила століть 4 тому.
А ще – Ремі та Макс, з якими ніколи не було нудно. Після втрати свого статусу та можливості творити всі вони розбіглися хто куди. І перспектива побачити всіх разом – водночас і страшила, і вабила Агату. І тому, насипавши корму своїй неймовірно екзотичному улюбленцю – справжній живій собаці, вона написала Ремі коротке повідомлення: “Беру участь”.
***
Рада Семи* - сім старійшин, що правили країною. Ніхто достеменно не знав, однак існували здогадки, що вони були програмами штучного інтелекту під кервіницьвом нікому не відомого творця.
ШІ* - штучний інтелект.
Енергетичні браслети* - через брак енергії люди змушені були купувати додаткові джерела живлення. Такими були браслети з певним запасом життєвої енергії.
***
Звернення автора