Розділ 65: Весілля

Ранок весілля Лізі та Олександра був наповнений метушнею, але водночас легкою, радісною енергією, що гуділа в повітрі, мов бджоли в літньому саду. Сонячне світло пробивалося крізь високі вікна заміського маєтку, де мала відбутися церемонія. Білі штори гойдалися від легкого вітерця, а запах свіжоскошеної трави змішувався з ароматом троянд, якими прикрасили альтанку. Ліза стояла перед дзеркалом у своїй кімнаті, її біла сукня з легкого шифону м’яко спадала до підлоги, підкреслюючи її струнку талію і додаючи ніжного сяйва. Її темне волосся було зібране в елегантну зачіску з кількома вільними локонами, що обрамляли обличчя, а в очах блищала суміш хвилювання і щастя. Катя, у своїй рожевій сукні з пишною спідницею, крутилася поруч, тримаючи в руках кошик із пелюстками.

– Мамо, ти виглядаєш, як принцеса! Але без єдинорога, шкода, – сказала вона, її голос дзвенів від захвату, а очі сяяли, коли вона поправляла мамин фатин.

Женя, одягнений у маленький сірий костюм, виглядав трохи незграбно, але його посмішка була щирою, коли він тримав коробочку з обручками.

– Мам, Саша вже нервує там. Я бачив, як він тричі перевіряв краватку. Може, він боїться, що ти втечеш? – пожартував він, його підлітковий тон був сповнений лукавства, але очі дивилися на Лізу з гордістю.

 Вона розсміялася, її рука м’яко скуйовдила його волосся.

– Жень, якщо Саша вижив після твоїх відеоігор і Катіних блискіток, то він точно не втече. Але дякую, що тримаєш його в тонусі, – відповіла вона, її голос був теплим, із ноткою грайливості.

На вулиці, під розкішною альтанкою, прикрашеною білими трояндами і гірляндами, гості вже займали свої місця. Олег, у ролі свідка, стояв поруч із Олександром, його сірий костюм виглядав бездоганно, але його посмішка була ширшою, ніж зазвичай.

– Саша, ти виглядаєш, ніби підписуєш контракт на мільярд, а не одружуєшся. Розслабся, Лізу ще ніхто не налякав твоїми суворими поглядами, – пожартував він, поплескавши друга по плечу.

Олександр, у класичному чорному смокінгу, який підкреслював його широкі плечі, нервово поправив краватку, але його очі блищали від передчуття.

– Олеже, якщо ти ще раз згадаєш мої погляди, я змушу тебе танцювати з Катею під її пісню про єдинорогів, це я не попереджаю, а ставлю тебе перед фактом. Станеш зіркою цього вечора – відповів він, його голос був сповнений гумору, але в ньому відчувалася легка напруга.

Церемонія почалася, коли заграла ніжна мелодія скрипок, і Катя гордо крокувала попереду, розкидаючи пелюстки з таким завзяттям, що деякі гості м’яко сміялися. Женя йшов за нею, тримаючи подушечку з обручками, його обличчя було серйозним, але кутики губ зрадницьки піднімалися. Ліза з’явилася під руку з давнім другом сім’ї, її кроки були впевненими, але серце калатало так, ніби вона знову була юною дівчиною. Її погляд одразу знайшов Олександра, і його обличчя, яке зазвичай виглядало стриманим, розпливлося в теплій посмішці, що змусила її щоки злегка почервоніти. Він виглядав так, ніби весь світ звузився до неї однієї, і це відчуття наповнило її теплом.

Коли Ліза підійшла до альтанки, Олександр узяв її за руку, його пальці були теплими і злегка тремтіли.

– Лізо, я боявся, що ти все-таки втечеш із цими пелюстками, – прошепотів він, його голос був тихим, але сповненим ніжності. Вона посміхнулася, її очі блищали від сліз радості.

– Саша, я б не втекла, навіть якби Катя притягла сюди справжнього єдинорога і розвішала всі свої ескізи нашого весільного декору у блискітках, – відповіла вона, її тон був грайливим, але в голосі відчувалася щира любов.

Церемонія була короткою, але зворушливою. Обіцянки, які вони промовляли, були простими, але щирими. Олександр, тримаючи її руки, сказав:

– Лізо, я обіцяю бути твоїм партнером, твоїм другом і тим, хто завжди підтримуватиме твої мрії. Я витримаю перевірки і блискітки. Я кохаю тебе.

 Гості засміялися, а Катя гучно вигукнула:

– Блискітки – це любов!

 Ліза, стримуючи сльози, відповіла:

– Саша, я обіцяю любити тебе, навіть коли ти сперечатимешся зі мною в ліфті. Я обіцяю підтримувати тебе і бути твоїм затишком.

 Її голос тремтів, але був сповнений сили, і коли вона закінчила, Женя театрально закотив очі, але його посмішка видавала радість.

Олег, стоячи поруч, не втримався від коментаря, коли вони обмінялися обручками.

– Саша, тепер ти офіційно в команді блискіток. Не кажи, що я тебе не попереджав, – пожартував він, викликавши сміх у гостей.

Навіть Вікторія, яка сиділа в задніх рядах, одягнена в елегантну смарагдову сукню, посміхнулася, хоча її очі все ще дивилися на Олега з ноткою невпевненості. Вона прийшла з ним, і це був їхній перший публічний вихід разом після його зізнання, що додавало церемонії особливого відтінку примирення.

Після церемонії гості перейшли до бенкетного залу, де столи були прикрашені білими скатертинами і свічками, що мерехтіли в напівтемряві. Катя і Женя носилися між столами, хвалячись своїм «весільним внеском» – плакатом, який тепер висів біля входу. Ліза і Олександр відкрили вечір першим танцем, їхні рухи були м’якими, але сповненими близькості, що змушувала всіх навколо посміхатися. Його рука лежала на її талії, а її пальці м’яко стискали його плече, і вони сміялися, коли він ненароком наступив їй на поділ сукні.

– Саша, ти обіцяв не наступати на мої сукні, – пожартувала вона, її голос був тихим, призначеним лише для нього. Він посміхнувся, притягуючи її ближче.

– Лізо, я обіцяв багато чого, але ти завжди змушуєш мене забувати про все, крім тебе, – відповів він, його очі блищали від пристрасті.

Вечір був сповнений сміху, тостів і тепла. Олег виголосив тост, який змусив усіх сміятися, коли він згадав, як Олександр колись називав Лізу «нахабною новачкою».

– А тепер подивіться на нього – він готовий носити блискітки заради неї!– сказав він, піднімаючи келих. Катя і Женя влаштували імпровізований «концерт», де Катя співала свою пісню про єдинорогів, а Женя додавав комічні коментарі, що викликали вибухи сміху.