Розділ 63: Перевірка "татуся"

Ранок у квартирі Лізі був несподівано тихим, лише легке гудіння кавоварки порушувало тишу. Ліза, одягнена в темно-синю сукню, що облягала її струнку фігуру, поспішно закидала документи в сумку. Її волосся було зібране в акуратний пучок, але кілька пасом вибилися, додаючи їй злегка розгубленого вигляду. Вона мала терміново вирушити до офісу – остання зустріч із клієнтами перед весіллям вимагала її присутності, і вона не могла пропустити цей шанс довести свою цінність у холдингу. На кухонному столі лежала записка для Олександра:

«Саша, я повернуся до вечері. Женя і Катя з тобою. Будь обережний – вони вже планують щось!»

Олександр, одягнений у просту сіру футболку і джинси, стояв біля плити, намагаючись приготувати сніданок для дітей. Його брови були зосереджено насуплені, коли він перевертав яєчню, яка підозріло пригоріла з одного боку. Катя, сидячи за столом, малювала щось у своєму альбомі, її кучері гойдалися, коли вона гуділа мелодію про єдинорогів. Женя, спершись на стільницю, із скептичною посмішкою спостерігав за Олександром.

– Саша, ти впевнений, що це яєчня, а не вугілля? – пожартував він, його тон був грайливим, але з ноткою підліткової зухвалості.

Олександр розсміявся, його очі блищали від гумору, коли він поклав яєчню на тарілку.

– Жень, якщо ти такий експерт, наступного разу ти готуєш. Але попереджаю: Катя вимагатиме, щоб усе було посипане блискітками, – відповів він, підморгнувши Каті, яка радісно заплескала в долоні.

– Саша, я можу додати блискітки до яєчні! Вони ж їстівні, правда? – вигукнула вона, її голос дзвенів від захвату, а очі горіли, ніби вона вже уявляла сяючий сніданок.

Після сніданку, коли тарілки були прибрані, а кухня виглядала як поле бою з крихтами і розлитим соком, Катя і Женя переглянулися з лукавими посмішками.

– Саша, ми з Женею придумали гру! Ти ж хочеш бути нашим татусем, правда? То ми тебе перевіримо! – заявила Катя, її руки впиралися в боки, а тон був комічно серйозним, ніби вона була суддею на конкурсі.

Олександр підняв брову, його губи розтягнулися в усмішці, але в очах промайнула тінь тривоги.

– Перевірка? Катю, я пережив наради з акціонерами, але твої ідеї звучать небезпечніше, – пожартував він, його голос був легким, але він уже відчував, що діти задумали щось грандіозне.

Женя дістав аркуш паперу, на якому був намальований список із пунктами, прикрашений Катіними зірочками.

– Ось наш план, Саша. Перше випробування – ти маєш пройти Катіну «смугу перешкод» у вітальні. Друге – відповісти на наші запитання. І третє… ну, це сюрприз, – сказав він, його тон був сповнений підліткової пихи, але очі блищали від передчуття веселощів.

Олександр узяв аркуш, його брови комічно піднялися, коли він прочитав перший пункт: « Не наступити на єдинорога».

– Катю, Жень, ви серйозно? Я думав, весільні списки – це найскладніше, з чим я стикався, – сказав він, але його голос був сповнений тепла, коли він попрямував до вітальні, де Катя вже розставляла подушки і плюшевих звірят як «перешкоди».

Смуга перешкод виявилася хаотичною сумішшю подушок, мотузок і Катіного улюбленого єдинорога, якого вона урочисто назвала «Принц Блискітка». Олександр, намагаючись не наступити на іграшки, перестрибував через подушки, а Катя гучно підбадьорювала його, плескаючи в долоні.

– Саша, обережно, не зачепи Принца Блискітку! Він образиться! – кричала вона, її сміх дзвенів, як дзвіночки.

Женя, стоячи осторонь, знімав усе на телефон, коментуючи:

– Саша, якщо ти впадеш, це стане вірусним відео. Назву його «Директор проти єдинорога».

 Олександр, балансуючи на одній нозі, розсміявся, його обличчя було сповнене розваги.

– Жень, якщо це відео з’явиться в мережі, я змушу тебе танцювати на весіллі під Катіну пісню про єдинорогів, – відповів він, стрибаючи через останню подушку і театрально кланяючись.

Друге випробування виявилося не менш кумедним. Катя і Женя сіли на диван, тримаючи список запитань, які вони склали з дитячою серйозністю. Катя почала перша, її очі блищали від цікавості.

– Саша, якщо ти будеш нашим татусем, ти дозволиш мені мати справжнього єдинорога? Ну, або хоча б собаку? – запитала вона, її голос був сповнений надії.

Олександр прикинувся, що глибоко задумався, його рука комічно потерла підборіддя.

– Катю, справжній єдиноріг – це складно, але собака… я подумаю. Але тільки якщо вона не їстиме мої костюми, – відповів він, і Катя радісно заплескала в долоні.

Женя, тримаючи аркуш, поставив наступне запитання, його тон був серйознішим, але очі видавали лукавство.

– Саша, ти обіцяєш не змушувати мене слухати нудну музику на весіллі? І… ти будеш з нами грати у відеоігри, навіть якщо програєш? – запитав він, його голос був наполовину викликом, наполовину перевіркою.

Олександр посміхнувся, його рука м’яко лягла на плече Жені.

– Жень, я обіцяю, що твій плейлист буде на весіллі. А щодо ігор… я можу програти, але тільки якщо ти навчиш мене своїм трюкам, – відповів він, його голос був щирим, і Женя, хоч і закотив очі, ледь помітно посміхнувся.

Третім випробуванням, як з’ясувалося, була «секретна місія» – Катя і Женя попросили Олександра допомогти їм зробити сюрприз для Лізи. Вони дістали коробку з кольоровим папером, блискітками і фломастерами, щоб створити «весільний плакат» із побажаннями від дітей. Олександр, сидячи на підлозі поруч із ними, вирізав паперові серця, намагаючись не розсипати блискітки, які Катя щедро розкидала навколо.

– Саша, ти ж напишеш мамі, що любиш її, правда? І що ми будемо найкрутішою сім’єю! – сказала Катя, її голос був сповнений ентузіазму.

Олександр посміхнувся, його пальці м’яко стиснули її маленьку руку.

– Катю, я напишу це. І знаєш, ми вже найкрутіша сім’я, – відповів він, його голос був тихим, але сповненим тепла.

Коли Ліза повернулася додому, втомлена, але задоволена успішною зустріччю, вона зупинилася в дверях вітальні, побачивши Олександра, Катю і Женю, які сиділи на підлозі серед хаосу блискіток і паперу. Плакат із написом «Ліза + Саша = Назавжди» був прикрашений зірочками і малюнками єдинорогів. Її очі наповнилися сльозами радості, але вона швидко приховала їх за посмішкою.