Розділ 60: Підготовка до весілля

Ліза стояла перед дзеркалом у своїй спальні, тримаючи в руках кремову сукню, яка мерехтіла м’яким блиском під світлом люстри. Її пальці гладили тонку тканину, а в голові вирували думки про майбутнє весілля, яке наближалося з невблаганною швидкістю. За вікном вечірнє місто гуділо, але в квартирі панувала затишна метушня: Катя сиділа на підлозі, обклеюючи альбом для весільних ідей блискітками, а Женя, зосереджено нахилившись над ноутбуком, шукав «ідеальну музику для першого танцю». Ліза відчувала тепло в грудях, але й легкий тиск – весільні клопоти виявилися не лише радісними, а й виснажливими, сповненими дрібних деталей, які вимагали її уваги.

Олександр увійшов до кімнати, тримаючи в руках картонну коробку з написом «Весільні прикраси». Його сорочка була злегка пом’ята, а на обличчі грала посмішка, яка видавала суміш втоми й ентузіазму.

– Лізо, я офіційно визнаю, що весільні організатори – це супергерої. Я щойно півгодини сперечався з постачальником про те, чи можуть квіти бути занадто білими, – сказав він, його голос був сповнений іронії, але очі блищали від ніжності, коли він подивився на неї.

 Він поставив коробку на ліжко, і кілька стрічок вислизнули на покривало, додаючи хаосу в і без того захаращену кімнату.

Ліза розсміялася, відкладаючи сукню на спинку крісла.

– Саша, якщо ти вже воюєш із квітами, то що буде, коли Катя почне вимагати єдинорогів на церемонії? – пожартувала вона, її тон був легким, але в її очах промайнула тінь тривоги.

Вона підійшла до нього, її пальці м’яко торкнулися його руки, відчуваючи тепло його шкіри.

– Ти впевнений, що ми не потонемо в цьому всьому? Мені здається, що я вже забула, як виглядає нормальний вечір без списків і дзвінків.

Він посміхнувся, його рука обережно лягла на її талію, притягуючи її ближче.

– Лізо, ми пережили офісні інтриги, дитячі перевірки й навіть мою невдалу спробу спекти торт. Весілля? Це просто ще один виклик, який ми пройдемо разом, – сказав він, його голос був низьким, із ноткою впевненості, що змусила її серце битися швидше.

 Його пальці м’яко погладили її по спині, і вона відчула, як напруга повільно відступає, поступаючись місцем теплу його близькості.

Катя підняла голову від свого альбому, її кучері гойдалися, коли вона з ентузіазмом вигукнула:

– Мам, Саша, я придумала! Ми можемо зробити арку з рожевих і фіолетових квітів, а зверху повісити зірочки, що світяться! І ще я хочу, щоб на столах були цукерки у формі сердець!

 Її очі блищали від захвату, а руки розмахували фломастером, ніби вона вже бачила цю картину перед собою. Женя, не відриваючись від ноутбука, пробурмотів:

– Катю, якщо там будуть твої зірочки, то я вимагаю нормальну музику, а не ту пісню про єдинорогів, яку ти слухаєш щодня.

Ліза і Олександр переглянулися, їхні губи розтягнулися в посмішках.

– Жень, здається, ми з тобою в меншості. Катя і її єдинороги вже захопили владу, – пожартував Олександр, підморгнувши хлопцеві.

Женя закотив очі, але його кутики губ ледь помітно піднялися – знак, що він цінує ці моменти, попри свою підліткову стриманість.

Пізніше, коли діти пішли спати, Ліза і Олександр сиділи на дивані, оточені папками з весільними списками й зразками запрошень. На столі стояла відкрита пляшка червоного вина, а два келихи відбивали м’яке світло настільної лампи. Ліза зітхнула, відкинувшись на спинку дивана, її голова м’яко лягла на плече Олександра.

– Саша, я ніколи не думала, що весілля – це стільки… логістики. Може, ми просто втечемо удвох і розпишемося десь на пляжі? – сказала вона, її голос був наполовину жартівливим, але в ньому відчувалася втома.

Він розсміявся, його рука м’яко гладила її волосся.

– Лізо, я б із радістю втік із тобою куди завгодно, але Катя ніколи не пробачить нам відсутність її зірочок. І, чесно кажучи, я хочу бачити тебе в цій сукні, коли ти ітимеш до мене під музику, яку Женя все-таки вибере, – відповів він, його голос був сповнений тепла, а очі дивилися на неї з такою ніжністю, що вона відчула, як її щоки злегка почервоніли.

Вона повернулася до нього, її рука м’яко торкнулася його щоки, відчуваючи легку щетину.

– Ти знаєш, як зробити, щоб усе здавалося простішим, правда? Але якщо Женя вибере щось із року, я не впевнена, що ми переживемо перший танець, – пожартувала вона, і вони обидва розсміялися, їхній сміх наповнив кімнату затишком.

Раптом пролунав дзвінок у двері. Саша підвівся з дивану і пішов відчинити їх. Відкривши замок і натиснувши на ручку в кімнату увірвався Олег, тримаючи в руках папку з документами й пляшку шампанського. Його волосся було скуйовджене, а на обличчі сяяла звична лукава посмішка.

–  Привіт старий, де Ліза? Ти вже й двері відчиняєш в її квартирі. Схоже тебе прийняли остаточно, - з посмішкою видав Олег.

–  Ти як завжди, не взмозі пропустити момент, друже, - сказав Сашко і показав рукою на двері за якими в кімнаті знаходилась Ліза.

– Саша, Лізо, я приніс вам подарунок! Ну, і трохи роботи, але шампанське важливіше, – заявив він, ставлячи пляшку на стіл.

– Я щойно говорив із організатором, і вони кажуть, що можуть додати до церемонії феєрверк. Але я попередив, що без єдинорогів Катя влаштує бунт.

Ліза розсміялася, її втома на мить відступила.

– Олеже, ти офіційно призначений відповідальним за феєрверки. Але якщо вони будуть у формі єдинорогів, я не здивуюся, – сказала вона, її тон був грайливим, але очі блищали від вдячності за його підтримку.

Вона піднялась і дістала з полички ще один бокал, для неочікуваного гостя.

 Олег театрально вклонився, його рука комічно притиснулася до серця.

– Лізо, я готовий до будь-яких викликів. Але, Саша, якщо ти знову почнеш скаржитися на квіти, я офіційно перейду на бік Каті, –  додав він, підморгнувши.

Олександр закотив очі, але його посмішка видавала, що він цінує друга.

– Олеже, ти вже на боці Каті, зізнайся. Але дякую, що тримаєш нас у тонусі, – сказав він, піднімаючи келих із вином.