Розділ 43: Діти схвалюють

Суботній ранок у квартирі Лізи був сповнений звичного хаосу, але цього разу він мав особливий присмак тепла. Сонячне світло пробивалося крізь легкі фіранки, розкидаючи золотисті плями на дерев’яній підлозі. На кухні пахло свіжозвареною кавою і млинцями, які Женя з Катєю намагалися готувати, створюючи більше безладу, ніж їжі. Лізині діти гуділи, як маленький вулик: Женя, з борошном на щоках, тримав миску, а Катя, з її кучерявими хвостиками, що гойдалися, намагалася перевернути млинець, який більше нагадував абстрактну картину.

Ліза сиділа за столом, її пальці обіймали теплу чашку кави, а в голові все ще звучали відголоски вчорашнього вечора з Олександром. Його ніжність, його слова, той поцілунок, що змусив її серце битися швидше, – усе це було як ковток свіжого повітря після тижнів напруги. Але разом із теплом у грудях з’являвся і страх: як Женя і Катя сприймуть її почуття? Вона знала, що діти помічали її настрій, їхні дитячі радари завжди працювали бездоганно.

– Мам, дивись, я зробила млинець у формі серця! – вигукнула Катя, гордо піднімаючи сковорідку, на якій лежав дещо кривуватий, але милий млинець.

 Женя закотив очі, але його посмішка видавала розчулення.

– Катю, це більше схоже на картоплину, – пожартував він, за що отримав легкий штурхан від сестри.

 Ліза розсміялася, її напруга трохи розтанула.

– Ви обидва генії кулінарії. Але, може, залишимо серця і картоплини на потім? Нам треба прибрати цей хаос, – сказала вона, вказуючи на стіл, завалений борошном і липкими ложками.

Дверний дзвінок перервав їхню метушню, і Ліза відчула, як її серце пропустило удар. Вона знала, хто це. Олександр зателефонував зранку, запропонувавши заїхати, щоб "перевірити, чи вижили круасани після вчора". Вона відкрила двері, і він стояв там, у джинсах і темно-синій сорочці, з легкою усмішкою, що змусила її щоки спалахнути. У його руках був букет польових квітів – ромашки і волошки, прості, але такі, що змусили її серце стиснутися від ніжності.

– Саша, ти серйозно? Квіти зранку? – запитала вона, її тон був грайливим, але очі блищали від зворушення.

Він знизав плечима, його посмішка стала ширшою.

– Думав, що твоїй кухні не вистачає трохи хаосу, – відповів він, його голос був низьким, але з ноткою гумору.

Женя і Катя визирнули з кухні, їхні очі округлилися від цікавості.

– Це наш бос? – прошепотіла Катя, але так голосно, що Ліза почервоніла, а Олександр розсміявся.

– Так, це бос, – сказав він, ступивши в квартиру і простягнувши руку Жені.

– А ти,  Женя, головний по млинцях?

 Женя потиснув руку, його погляд був оцінюючим, але куточки губ піднялися.

– Може, і головний. Але млинці у Каті кращі, – відповів він, кинувши сестрі жартівливий погляд. Катя гордо висунула підборіддя.

– А ти вмієш готувати? Чи тільки квіти ы круасани приносиш? – запитала вона, її тон був зухвалим, але очі блищали від цікавості.

Ліза прикрила обличчя рукою, намагаючись приховати сміх.

– Катю, давай без допитів, – сказала вона, але Олександр лише махнув рукою.

– Ні, ні, це справедливе питання, – відповів він, сідаючи за стіл і беручи шматок млинця.

– Я, до речі, майстер по яєчні. Але квіти – це мій запасний план, коли яєчня не вдається.

 Діти розсміялися, і Ліза відчула, як напруга в її грудях остаточно розчиняється. Його легкість, його вміння знайти спільну мову з Женею і Катєю – усе це було таким природним, що вона не могла не посміхнутися.

Після сніданку, коли борошно було прибране, а млинці з’їдені, Женя і Катя потягнули Олександра до вітальні, де на них чекала настільна гра – "Монополія", яку вони обожнювали. Ліза спостерігала, як Олександр, з його серйозним директорським виглядом, сперечається з Катєю про те, чи варто купувати "вулицю" за захмарну ціну, і не могла стримати посмішку.

– Саша, ти ж директор, а торгуєшся, як на базарі, – пожартувала вона, сідаючи поруч.

 Він кинув на неї грайливий погляд.

– Лізо, в бізнесі головне – знати, коли сказати "ні". Але Катя мене переграє, – відповів він, коли Катя радісно вигукнула, отримавши його "готель".

Женя, який до цього мовчав, раптом запитав:

– Мам, а він тобі подобається?

 Його голос був серйозним, але очі блищали від дитячої прямоти. Ліза застигла, її щоки спалахнули, а Катя захихотіла, прикриваючи рот рукою. Олександр підняв брови, його посмішка була злегка збентеженою, але він мовчав, чекаючи її відповіді. Вона глибоко вдихнула, її серце калатало, але вона вирішила бути чесною.

– Так, Женя. Він мені дуже подобається, – сказала вона тихо, її голос був сповненим тепла, а очі дивилися на Олександра.

Катя раптом підстрибнула, її хвостики гойднулися.

– Я знала! Він класний! І квіти приніс! І круасани носить! І на відпочинку з ним було весело!" – вигукнула вона, кинувшись обіймати Лізу.

Женя лише кивнув, але його посмішка була щирою.

– Ну, він норм. Тільки не змушуй нас їсти яєчню щодня, – пожартував він, і всі розсміялися.

Олександр нахилився до Лізи, його рука ледь торкнулася її, і він прошепотів:

– Я пройшов твою перевірку?

 Його тон був грайливим, але в очах було щось глибше, ніби він справді хвилювався за її відповідь.

– З відзнакою, – відповіла вона, її голос був тихим, але сповненим ніжності.

Вона відчула, як тепло його присутності, сміх дітей і запах кави змішуються в моменті, який здавався ідеальним. Криза в холдингу, інтриги Вікторії – усе це відійшло на другий план. У цю мить вона знала, що Женя і Катя не просто прийняли Олександра – вони відкрили двері до нової сім’ї. І коли вона дивилася на нього, на його усмішку, що розтоплювала її сумніви, вона відчувала, що готова йти далі – разом із ним.