Розділ 31: Саботаж продовжується

Вранці наступного дня Ліза сиділа за своїм столом, її пальці швидко бігали по клавіатурі, завершуючи презентацію для інвесторів. Світло ранкового сонця створювали м’які відблиски на її темно-зеленій блузі. Після вечері з Олександром минулої ночі її думки були розкидані, ніби пазли, які вона намагалася зібрати в щось осмислене. Його слова – "Я не можу ігнорувати те, що між нами" – гуділи в її голові, змішуючись із тривогою через роботу і думками про Женю та Катю. Вона змусила себе зосередитися, але відчуття тепла від його погляду все ще зігрівало її, ніби відлуння їхньої розмови.

Її концентрацію порушив тихий стукіт у двері. Максим увійшов, його посмішка була, як завжди, надто впевненою, але в його очах промайнула тінь хитрості. Він тримав теку з документами, його костюм був ідеально випрасуваний, але Ліза помітила, як його пальці нервово стискали папери.

– Лізо, я приніс тобі оновлені дані для презентації, – сказав він, його тон був надто дружелюбним, ніби він намагався приховати щось за своєю посмішкою.

Вона підняла брову, її інтуїція ввімкнула сигнал тривоги.

– Дякую, Максиме. Але я вже завершила аналіз. Ти ж знав, що я працювала над цим учора, – відповіла вона, її голос був спокійним, але з ноткою підозри.

Він знизав плечима, його посмішка стала ширшою, але менш щирою.

– Просто подумав, що тобі знадобиться свіжий погляд. Ти ж знаєш, я завжди готовий допомогти, – сказав він, і його слова звучали як слизька обіцянка.

Ліза кивнула, взяла теку і поклала її на стіл, не відкриваючи.

– Я подивлюся. Дякую, – відповіла вона, її тон був ввічливим, але холодним.

Коли Максим вийшов, вона відкрила теку і пробіглася очима по цифрах. Її шлунок стиснувся – дані були змінені, причому так, щоб її презентація виглядала абсурдно завищеною в прогнозах. Це був не просто недогляд. Це був саботаж.

Ліза відкинулася на спинку крісла, її пальці стиснули край столу. Вона знала, що Максим заздрить її просуванню, але це було занадто. Її гнів змішався з іронічною усмішкою – він справді думав, що вона не помітить? Вона швидко відкрила свій оригінальний файл, порівняла дані і знайшла розбіжності. Кожна зміна була ретельно замаскована, але не досить, щоб обдурити її пильність. Вона зберегла докази – скріншоти журналу змін, де ім’я Максима світилося як останній редактор.

– Ох, Максиме, ти переграв, – пробурмотіла вона, її голос був тихим, але сповненим рішучості.

Презентація мала відбутися через годину, і Ліза знала, що часу на довгі роздуми немає. Вона надіслала Олександру коротке повідомлення:

«Треба поговорити перед нарадою. Терміново.»

 Її серце калатало – не лише через інцидент із Максимом, а й через те, що їй доведеться знову бачити Сашу після вчорашньої вечері. Вона намагалася зосередитися на гніві, а не на спогадах про його погляд, але це було нелегко.

Олександр увійшов до її кабінету за десять хвилин, його брови були насуплені, але в його очах промайнула тепла іскра, коли він побачив її.

– Лізо, що сталося? – запитав він, його голос був низьким і стурбованим.

Вона повернула ноутбук до нього, показуючи скріншоти.

– Максим змінив дані в моїй презентації. Якщо б я не перевірила, ми б виглядали як ідіоти перед інвесторами, – сказала вона, її тон був різким, але вона намагалася тримати емоції під контролем.

Олександр пробігся очима по екрану, його щелепа стиснулася, і вона побачила, як його пальці злегка здригнулися від гніву.

– Він перейшов усі межі, – сказав він, його голос був тихим, але небезпечним, як передгрозовий гул.

– Ти впевнена, що це він?

Ліза кивнула, її очі блищали впевненістю.

– Журнал змін не бреше. І я знаю, що він заздрить, що ти зробив мене своєю помічницею, – відповіла вона, її голос став м’якшим, але в ньому все ще відчувалася сталева рішучість.

Олександр перевів погляд на неї, і на мить його гнів змінився чимось теплішим.

– Ти знову мене вражаєш, Лізо, – сказав він, і його голос був сповнений поваги, але з ноткою чогось глибшого, що змусило її серце здригнутися.

Вона відвела погляд, відчуваючи, як її щоки спалахнули.

– Саша, давай зосередимося на нараді. Я виправлю дані, але що ми робимо з Максимом? – запитала вона, намагаючись повернути розмову в ділове русло.

Він кивнув, його обличчя знову стало серйозним.

– Я поговорю з ним після презентації. Але спочатку ти покажеш інвесторам, на що здатна, – сказав він, і його слова були сповнені довіри, яка зігріла її попри напругу.

Нарада пройшла краще, ніж Ліза могла сподіватися. Вона стояла перед інвесторами, її голос був чітким і впевненим, коли вона презентувала оновлені дані, які вона встигла виправити. Її слайди були бездоганними, а її жарти про "офісні пригоди" змусили аудиторію посміхнутися. Олександр сидів у кутку зали, його погляд не відривався від неї, і вона відчувала його підтримку, навіть коли намагалася ігнорувати тепло, яке розливалося по її грудях від його уваги. Максим, який сидів неподалік, виглядав блідішим, ніж зазвичай, і його посмішка була натягнутою, коли він зрозумів, що його план провалився.

Після наради Ліза повернулася до свого кабінету, її адреналін все ще гудів у венах. Вона знала, що конфронтація з Максимом неминуча, і коли він увійшов, його обличчя було сумішшю нахабства і паніки.

– Лізо, чудова презентація! Бачу, ти використала мої дані? – сказав він, його тон був надто невимушеним, але його очі бігали.

 Вона підняла брову, її губи скривилися в іронічній посмішці.

– Твої дані? Максиме, ти серйозно думав, що я не помічу твої "креативні" правки? – запитала вона, її голос був спокійним, але різким, як лезо.

Він почервонів, його руки стиснулися в кулаки.

– Я просто хотів допомогти! Ти неправильно зрозуміла, – пробурмотів він, але його голос тремтів.

Ліза розсміялася, її сміх був коротким і холодним.

– Ох, Максиме, ти такий передбачуваний. Журнал змін усе показав. Може, наступного разу спробуєш щось розумніше? – сказала вона, і її слова були сповнені сарказму, але вона тримала себе в руках.