Розділ 28: Офісний скандал

Ліза сиділа за своїм столом, її пальці гуділи по клавіатурі, завершуючи звіт для квартальної наради. Скляні стіни опенспейсу відбивали холодне світло люмінесцентних ламп, а гомін колег створював звичний фон корпоративного хаосу. Її темно-синя сукня акуратно облягала фігуру, але її думки були далекі від роботи. Спогади про еротичний сон про Олександра, його гарячий погляд і дотики, все ще змушували її серце калатати, і вона змушувала себе зосередитися на цифрах. Але її увагу різко перервав різкий голос Вікторії, який пролунав із конференц-зали.

– Лізо, ти можеш пояснити, чому в твоєму звіті помилка на три мільйони? – Вікторія стояла біля дошки, її русяве волосся було зібране в ідеальний високий пучок, а її очі блищали холодною злістю.

Вона тримала роздруківку звіту, її тонкий палець вказував на рядок, обведений червоним маркером. У залі запанувала тиша, колеги обмінялися швидкими поглядами, а Ліза відчула, як її шлунок стиснувся. Вона знала, що перевіряла цей звіт десятки разів. Помилки не було.

Ліза повільно встала, її підбори тихо цокнули по підлозі, коли вона підійшла до Вікторії. Її обличчя залишалося спокійним, але в її очах блищала сталева рішучість.

– Вікторіє, я перевіряла цей звіт тричі. Там немає помилки, – сказала вона, її голос був рівним, але з ноткою виклику.

Вікторія підняла брову, її губи скривилися в саркастичній посмішці.

– Три мільйони, Лізо. Ти називаєш це дрібницею? Може, тобі варто повернутися до простіших завдань, якщо не справляєшся, – відповіла вона, її тон був солодким, але отруйним, і кілька колег незручно заворушилися в кріслах.

Ліза відчула, як гнів закипає в її грудях, але вона змусила себе посміхнутися, її очі звузилися.

– Цікаво, Вікторіє, як ти знайшла цю "помилку" так швидко? Може, ти сама її туди додала?– сказала вона, її голос був тихим, але різким, як лезо.

У залі почулися приглушені шепоти, а Вікторія почервоніла, її самовпевненість здригнулася.

– Ти звинувачуєш мене в маніпуляціях? Сміливо для новачки, – відрізала вона, але її голос злегка тремтів.

Двері конференц-зали відчинилися, і Олександр увійшов, його темно-синій костюм сидів бездоганно, але його брови були насуплені.

– Що тут відбувається? – запитав він, його голос був низьким і владним, і всі погляди повернулися до нього.

 Ліза відчула, як її серце здригнулося – не від страху, а від його присутності, яка нагадувала їй той сон. Вона швидко відвела погляд, намагаючись приховати жар на щоках. Вікторія скористалася моментом, її голос став ще більш драматичним.

– Олександре, Ліза подала звіт із серйозною помилкою. Три мільйони! Це може коштувати нам контракту, – сказала вона, її очі блищали театральною образою.

Ліза стиснула кулаки, але її голос залишився спокійним.

– Олександре, я перевірила кожну цифру. Якщо є помилка, вона з’явилася після того, як я віддала звіт Вікторії для фінального перегляду, – сказала вона, її тон був твердим, але з ноткою гумору, ніби вона насміхалася над абсурдністю ситуації.

Олександр перевів погляд із Вікторії на Лізу, його сірі очі пильно вивчали її.

– Лізо, ти впевнена? – запитав він, його голос був спокійним, але в ньому відчувалася напруга.

 Вона кивнула, її очі не відривалися від його.

– Абсолютно, – відповіла вона, і в її голосі бриніла впевненість.

Олег, який сидів у кутку зали, хмикнув, його очі блищали пустощами.

– Ох, Вікторіє, здається, ти перегнула з драмою. Може, перевіримо, хто востаннє редагував файл? – сказав він, його тон був легким, але з ноткою виклику.

 Вікторія різко повернулася до нього, її обличчя спалахнуло.

– Олеже, це не твоя справа, – відрізала вона, але її голос втратив силу.

Олександр підняв руку, зупиняючи суперечку.

– Досить. Я хочу побачити оригінал файлу і журнал змін. Зараз, – сказав він, його голос був холодним, але в його погляді до Лізі промайнула нотка довіри.

Ліза повернулася до свого ноутбука, її пальці швидко відкрили потрібний файл. Вона знала, що Вікторія щось задумала – це було не просто випадковістю. Її підозри підтвердилися, коли вона побачила журнал змін: остання правка була зроблена з облікового запису Вікторії за годину до наради. Ліза передала ноутбук Олександру, її очі блищали тихим тріумфом.

– Ось, подивися, – сказала вона, її голос був спокійним, але в ньому відчувалася сила.

 Олександр пробігся очима по екрану, його щелепа стиснулася, і він перевів погляд на Вікторію.

– Поясни, – сказав він, його голос був тихим, але небезпечним.

Вікторія відкрила рот, але її впевненість розтанула.

– Це… це, мабуть, помилка системи, – пробурмотіла вона, її очі бігали по залі, шукаючи підтримки.

Олег розсміявся, його сміх був гучним і безтурботним.

– Помилка системи? Вікторіє, ти ж фінансовий геній, невже не знаєш, як працює журнал змін? – сказав він, і кілька колег придушили сміх.

Ліза відчула, як напруга в її грудях спадає, але її очі все ще пильно стежили за Вікторією.

Олександр повернув ноутбук Лізі, його погляд затримався на ній трохи довше, ніж потрібно.

– Лізо, дякую за пильність. Вікторіє, ми поговоримо окремо, – сказав він, його голос був холодним, але в його очах промайнула нотка поваги до Лізі.

Вона кивнула, відчуваючи, як адреналін змішується з полегшенням.

– Завжди рада допомогти, – відповіла вона, її тон був легким, але з ноткою іронії, яка змусила Олега хмикнути.

Коли нарада закінчилася, Ліза повернулася до свого столу, її серце все ще калатало. Вона знала, що Вікторія не зупиниться, але ця перемога дала їй впевненість. Олег підійшов, його посмішка була теплою.

– Лізо, ти була як танк. Сашко, здається, вражений, – сказав він, його очі блищали.

 Вона розсміялася, відчуваючи, як жар від сну повертається при згадці про Олександра.

– Олеже, не починай, – відповіла вона, але її голос був теплим.