розділ 4

Ремілін.

— І що цікавого скажеш? — спитала Суніві, навалившись грудьми на стіл і позіхнувши. Де цю діву-тілоохоронця носило вночі він і знати не хотів. Та начхати йому на це було. Її взагалі найняли, щоб відволікала увагу, зосереджувала її на собі і підкреслювала милий образ тупака, котрому начхати на традиції і звичаї рідного королівства. З чим вона чудово справлялась. А якщо паралельно десь підробляє бретером чи шахрайкою, то й хай собі, так навіть краще. Головне щоб межу не переходила.

— Мене познайомили з переляканою пташечкою, котра намагається здаватися крижаною королевою, — сказав Ремілін.

— Навіщо?

— Поняття не маю. Може думають, що вона вчепиться в мене кліщем і стане розважати, намагаючись перетворити в ідеального місцевого аристократа. Задатки занудної вчительки в неї є. Чи вона за ними ховається. Поки не розібрався. Іноді в неї такий погляд ставав, наче вона ледь стримується, щоб не проклясти мене на смерть в муках.

— Бідолашну змусили, — зробила очевидний висновок Суніві, накручуючи на палець рудий фарбований локон.

— Або пообіцяли щось таке, що вона погодилась мене потерпіти. Не вір в казочки. Місцеві ніжні діви не настільки прості і наївні, як може здаватися. То просто маски. Добре, що в більшості випадків вони просто хочуть заміж за гроші, чи титул. На більше їх фантазії не вистачає.

— Ти зануда, — сказала Суніві і відліпилась від стола. Поправила цицьки, котрі тільки дивом не вивалились з сорочки, затягнула шнурок горловини, пригладила мереживо на рукаві і кокетливо посміхнулась. — Хочеш я їй в подружки спробую напроситись? Реакція, мабуть, буде цікавою.

— Хочу, хоч якась розвага. Але не перегинай. А то ця втече, іншу підсунуть, може взагалі неприємну. Чи якогось ідіота відправлять в друзі напрошуватись. А мені тих ідіотів і так вистачає. Вачик від самого кордону як прилип, так не відлипає.

— А в кого такого доброго він ще срібні монетки буде випрошувати? — фиркнула Суніві. — Добре, залишим в спокої твою перелякану пташку і супровід. Зі справою що?

І погляд такий, насмішкувато-зацікавлений. Актриса і циркачка, щоб її. А ще наймана вбивця, шахрайка і справжній пророк, з великими обмеженнями, але справжній. Інакше її б задовго до батька впіймали і мабуть вбили. Це батько такими цінними людьми не розкидається.

— Поняття не маю, — признався Ремілін. — Зі мною поки навіть плітками не діляться. та й нема особливо кому. І я ще не поселився в тому гуртожитку офіційно. Буде дуже дивно, якщо почну по ньому тинятись. 

— Поки ти почекаєш офіційного, всі сліди зникнуть.

— Та вони або вже зникли, або мене дочекаються. Привертати до себе увагу, бігаючи, як сліпий індик по поверхах, точно не варто. А все, що можна було легко знайти і побачити, й без мене знайшли. Точніше, нічогісінько вони не знайшли, інакше б вже тихими перебіжками прямували кудись поближче до кордона, де у королівської варти менше очей.

— Зануда ти все-таки. Правильний зануда. Тебе надто перевчили стриманості.

— Хочеш, щоб я зірвав з тієї халабуди дах, закинув його на головну площу міста і, поки всі будуть бігати, пробрався в середину небезпечного будинку і провів обшук?

— Це принаймні було б весело.

— Ой, та не непокойся. Будуть тобі веселощі і біганина. Просто не відразу.

— Головне приз не знищ, — буркнула Суніві. — А то образливо буде. Стільки зусиль. А ще як твій батько дізнається…

— Не перебільшуй. Не приб’є він нас.

— Тебе може й не приб’є.

— Тебе теж. Ну, посидиш в черговий раз серед різного непотребу в якості виховання. Хіба воно такого ризику не варте?

— Варте, — признала Суніві і потерла зап’ясток на котрому ще в дитинстві їй випалили обмежуючий знак, котрий пустив коріння так глибоко, що кращі маги королівства повністю зняти цю пакість не змогли. Просто заблокували, щоб дівчина не втрачала розум і волю при наближені колишніх своїх господарів. Так що цій красуні було за що мститись і навіщо ризикувати. Будь її воля, вона би всю ту сімейку під корінь вирізала, скільки б хто не доводив, що більшість не знала, як меншість добивалась слухняності і вірності підібраних талановитих сиріт. А тут точно щось їхнє є. І вона, мабуть, і без оплати послуг пішла допомагати його шукати. Просто на зло. — Добре, я спокійна і стримана. Пташечку твою подразню трішки, подивлюсь, що вона таке. І більше нічого не буду чіпати. Задоволений?

Ремілін кивнув.