Ну та ось я на сцені разом з Сюзан. Не на якійсь, а в Парижі.
- Зіграймо як ніколи раніше — сказала я і почала витинати почуття на скрипці.
Мелодія була настільки зворушливою що здавалося що тітка Клара плаче на небесах від щастя.
- Лети мій метелик! Лети! - вже вкотре кажеш ти моя люба кузино.