Сюзан зрозуміла що перемогла стала розповідати:
- Історія розпочиналась так. Колись давно десь років зо шістнадцять тому була собі дівчина Кетрін. Їй було двадцять і мріяла стати скрипалькою. Її сестра Клара вже виступала і мала за два місяці народити дівчинку. Сама Кетрін боялася попросити допомогу, тому взяла все у свої руки. Через її мрії вона не встигала з навчанням, запізнювалась на лекції та не зважала на це, бо була щаслива.
Хоч Кетрін було непросто та вона добилася свого і стала скрипалькою. Вона виступала в багатьох країнах, була в багатстві, але їй бракувало одного — кохання. Як би вона не намагалася створити сім'ю, та все йшло коту під хвіст до одного дня.
Якось прямуючи з музичної йшов сильний дощ, Кетрін зустріла вуличного музиканта. Вони зіткнулись поглядами та закохались одне в одного. Його цікавила кар'єра, її цікавила музика і створення сім'ї й гніздечка для неї. І двоє настільки різних людей кохали одне одного не дивлячись ні на що.
Скільки Кетрін казали покинь його, вона не слухала й давала волю почуттям. Навіть одного дня хотіла, музиканта повідомити що вагітна від нього, але коли намагалася сказати про це дізналась що його застрелили на сцені, бо він був досить популярним і мав багато заздрісників.
Не витримавши смерті коханого ледве від цього не втратила доньку і лише обійшлось тим що втратила грудне молоко. Намагалася декілька разів покінчити з життям і мусила реабілітуватись у психлікарні що лікарі їй сказали, щоб гірше не стало закінчити з музикою. Скільки вагавшись її впертість і цілеспрямованість програли цьому протистоянні між життям.
Музика тепер не наливає щастям її життя і коли вона чує хоч щось подібне до неї згадує себе і своє величезне горе. Через що забороняє навіть своїй донці займатися музикою, бо боїться що це може статися з нею.
***
На цьому історію було закінчено і мені стало шкода мами через такі збитки її кохання. На цьому моменті мама розплакалась і вона розплакалась в мене на плечі зі словами:
- Вибач мені доню. Вибач.