Несподіванка і не все так погано як здавалось

    Я несміливо підійшла та обійняла Сюзан. Мені навіть здалося, що вона прочитала мої думки, тому сказала:

    - Руслано, може, глянемо твою кімнату? Дуже цікаво на неї глянути — чи сказала так на мою несміливість, чи підіграти мамі що вона чемна дівчинка, а я невиховане дівча.

    Трохи здалось підозріле, те що Сюзан стала на мій захист. Це не схоже на неї відколи ми знаємо одна одну.

    Ми дійшовши до моєї кімнати Сюзан неочікувано сказала:

    - Слухай, швидко заходь і замкни двері. Я все розповім, тільки нічого не питай.

    Мусила виконати прохання і стало ще дивніше. Кузина хоч і намагалася маніпулювати мною, але у своїх цілях, щоб накапостити, а я їй на те відмовляла. Тому завжди отримувала на горіхи від матері та вона стала мені менше довіряти.

    - Маю тобі сказати те що ніхто не має чути. Ти не розповіси тітці? Знаю, ми колись не дуже ладнали, але це я не спеціально робила. Просто... Я тобі заздрила що в тебе чудова мама, а тепер вона тебе терпіти не може. Вибач за все, як би важко було пробачити. Пробач, пробач і ще раз пробач. Ну то як, мир?

    Я не могла не поспівчувати. Обійняла і сказала якнайщиріше аби не розплакатись:

    - Пробачаю звісно що! Навіщо мені злитись, коли це все сталось через, якусь маленьку заздрість. Сюзан я тобі сто разів пробачаю, тільки не відмовляйся від них.

    І після цих слів кузина впала на моє плече та й почала плакати. І я не розчулившись не втрималась, і ми в обіймах одне одної розплакались від щастя.

    Та як рюмсали я згадала:

    - А до речі, про що таємне ти хотіла зі мною поговорити?

    - Про те що ходжу на музичний гурток, а моя мама його оплатила на місяць вперед коли була живою, а тітка не терпить музики у своєму домі через один інцидент і ...

    - Що? Твоя мама померла? Який ще інцидент? Розповідай прошу. Я повинна це знати.

    - Про те що сталось колись вночі поговоримо, а зараз я повинна передати листа тітці від мами.

    - А ми, можемо його прочитати? Таємно?

    - Звісно! Навіть зараз, бо пізніше не буде коли.

    - Домовились — і ми на цих словах потиснули одна одній руки.