розділ 23

Суфіна як її там, збрехала. Ну, чи не сказала всього. Крістофа допитували ще тричі. Причому, всі три рази воно жодним чином не стосувалося Гірта Лері, а на третій раз то взагалі був якийсь дивний психолог, чи взагалі психіатр.

Крістоф мав уже подібний досвід, після того, як випадково опинився найближчим користувачем захисту АГЛА-15 (виступ на фесті у нього був поблизу того містечка) і пішов героїчно рятувати заручників. Не сам пішов звичайно, начальство послало, цілу групу підтримки спочатку послало до нього, а потім всіх разом до заручників в офісній будівлі на сьомому поверсі.

Підтримка залишилася надворі, замаскувавшись під поліцію. А він, як довбаний супермен, заліз через вікно поверхом вище, а потім спускався через трубу ліфта-доставки готових блюд з кухні в підвалі. Потім ще довелося пробиратися в туалет і коли його там знайшли ті самі «терористи» робити вигляд, що відразу там ховався.

Взагалі був дикий якийсь день.

Бо спочатку група підтримки дружно витріщалася на нього, як янгола з пекла, якраз той серіал популярний був. Мабуть вперше в житті бачили, як співак спускається зі сцени, змиває грим і виявляється тим, за ким вони приїхали. Потім ці недовірливі люди ще перевірили його на вміст алкоголю в крові і інші заборонені речовини і, здається, теж здивувалися, що алкоголю було пів банки пива на триста мілілітрів, котре він так і не допив. А які в них були пики, коли він повернувся і попросив повернути себе на фест, бо там іще спільний виступ з нареченою і інтерв’ю з тим придурком. Мабуть в їх світогляді людина, котра відбила бісову гранату текою, отримала постріл з молота в груди і разом зі своїм захистом довбунулася об стіну за спиною, повинна десь тихенько лягти і зробити вигляд, що померла. А цей бігає, по сцені скаче з дівчиною на руках і здоровенним синяком на грудях, і навіть того придурка не шле, куди він давно заслужив.

Ось після розслідування того випадку теж були дивні, не маючі стосунку до справи допити і психологи. А потім йому запропонували повчитися, отримати допуски і пройти тестування для отримання найдосконалішого з усіх існуючих переривачів.

І ось зараз знову.

А Крістоф не уявляв, що йому цікавого можуть ще запропонувати. А головне, навіщо? Він прекрасно розумів, що людина з його викрутасами майже гарантовано попаде в список ненадійних.

Зате йому дозволили спілкуватися з Леслі і Деном.

Ден, як завжди був життєрадісний. Сказав, що дуже здивується, якщо припруться якісь батьки. Він би навряд ризикнув, що б там не сталося. Бо мало що з того ембріону виросло, та ще й під наглядом ненормального генія. Іще сказав, що йому зробили пропозицію, від якої він не зміг відмовитись. Але воно все одно того вартувало. Та й пропозиція виявилася досить цікавою, пов’язаною з космосом і розумними скафандрами. Але то поки що великий секрет.

— Ти уявляєш, вони їх випробовують запускаючи в діючий в вулкан, — сказав наостанок, ледь чутно і з задоволеною пикою пішов собі.

А Крістофу ж було цікаво.

А Леслі він вирішив спочатку написати. Не те, щоб він думав, що вона передумала на рахунок побачення, котре все одно знову відкладалося. Але чомусь хотілося, щоб жінка розуміла, з ким зв’язується. А то мало яка любить сюрпризи в вигляді дітей, матюкливих папуг і дивних родичів на кшталт Олега, котрий може з’явитися, коли не чекали і налякати своєю поведінкою. Бо любив він сестру і братів, просто якоюсь дивною любов’ю.

Леслі.

«Привіт.»

Коли ОСА блимнула і висвітила екран зі знайомим ім’ям, Леслі аж підскочила. Не те, щоб вона чекала вдень і вночі, але вірила, що не пропаде. А потім тільки відволіклась — Янка, котра дочка, знову побилася з якимось хлопчиком, довелося вислуховувати рекомендації по вихованню, а потім злісно прибирати в кухні, бо злість дівати більше було нікуди — і тут на тобі, «привіт» прилетів.

«Крістоф? Привіт»

Як справи, питати не стала. І банально і, можливо, йому відповідати не можна.

«Я вдома, але до мене ще є запитання і можуть будь-якої миті смикнути куди їм треба.»

«Побачення відкладається.» — зрозуміла Леслі.

«Думаю, ненадовго. Готова?»

«Хм? А що буде?»

«Щось цікаве.»

Який самовпевнений чоловік.

«Знаєш мої смаки?»

«Я винахідливий.»

«Ти самовпевнений.»

«А без цього нікуди. А іще я проблемний, у мене є дивні родичі, маленька дочка, котра живе з колишньою, не зовсім справжньою нареченою, і я опікун майже дорослого хлопця.»

«Хм? В мене теж дочка. Але ти знаєш. Але несправжня наречена…»

«Діло було так. Якось один тип, у котрого завжди дивні ідеї, запропонував заради кар’єри, причому, скоріше кар’єри дівчини… підозрюю, цей придурок тоді з її продюсеркою зустрічався. В цілому, нам запропонували зустрічатися зариди піару. Бо поганий хлопець і ніжна фіалка, то завжди вчасно і популярно. Мене навіть ті ненормальні борчині з наркотиками так лайном не закидали, як її прихильники. Місцями було навіть весело. Десь в процесі ми захопилися, в результаті чого з’явилася на світ Маринка. А потім вона зустріла чоловіка, котрий їй справді був потрібен і ми гучно розбіглися. Причому, це я був лайном, котре їй зраджувало, бо хороші дівчата в сторонніх не закохуються. Якось так.»

«О.» — тільки й змогла відповісти на цю розповідь Леслі. І знову з’явилося відчуття, що десь вона справжню зовнішність Крістофа бачила. Тільки де? А питати не хотілося, хотілося самій здогадатися чомусь. От іще дурня. — «А я була хорошою дівчинкою, котра знайшла свого казкового принца. А потім той принц виявився навіть не чудовиськом. Звичайним кар’єристом, котрий чомусь подумав, що я буду йти за ним нога в ногу і вчасно виконувати команди. Зараз розумію, що Янка мене врятувала. Тоді з мене ще можна було зліпити, що хочеться, не особливо напружуючись. Янка перше, за що я дійсно боролася… і з тих пір не спілкуюся з родичами.»

«Я не казковий принц.»