15 (3)

Маршрут вона з Крістофом придумали. Дурнуватий. Просто записали все, що трапилось на очі і хоча б трішки виділялося. З чим і прийшли до великого начальства.

Начальство до маршруту поставилось поблажливо. Пообіцяло колись потім, в невідомому майбутньому, навчання і підвищення зарплатні. Спробувало ляснути Леслі по сідницях, але Кірт вдало її відтер від столу і зобразив бажання навчатися, працювати, а може навіть служити в якості сторожового пса. Вийшло в нього так натхненно, що начальство похитало пальцем, сказало, що підлещуватися не надто добре і відпустило з миром. У начальства були й інші справи.

Ольга десь пропала разом зі своїм пирогом. Потім прийшла група пришелепуватих в рожевих париках і величезних окулярах. Від них тхнуло хімічним пивом на «гірських травах» і пережареним арахісом замішаним на сушених анчоусах. І загалом, їм було весело і без Леслі. Що вона їм там розповідає про навколишнє, їх явно не цікавило. Вони дружно поіржали над будинком схожим на статевий орган, покидалися в голубів шматками булки і щасливі відбули в напрямку віртуального капсульного борделю, якщо вірити Кірту. Мабуть туди відразу й хотіли, але треба ж чимось цю подорож замаскувати від дружин і подружок.

Більше нічого цікавого так і не відбулося. Ну, якщо не рахувати задумливі погляди Кірта, котрі він час від часу на неї кидав. Але рук власник розумних очей не розпускав (Леслі впіймала себе на тому, що навіть трішки про це шкодує), попрощався ввічливо і пообіцяв писати якщо щось знайдеться. Вона йому теж пообіцяла — збиралася покопатися в аналітиці. Соціальній і витратній. Раптом щось візьме і відкопається цікаве. Професіонал вона, чи хто?

Так що просиділа Леслі над цією аналітикою, попутно кропаючи звіт для Шефа… довго просиділа, ледь не забула поїсти.

А потім приготувала собі чай, нарізала бутербродів, бо чомусь саме їх захотілося, і навіщось написала Кірту:

«Привіт».

«Хорошої ночі», — тут же відізвався він. — «Побажав би цікавої, але ж не без мене».

Леслі мимоволі фиркнула, хоча він її не бачив і не чув.

«Самовпевненність», — написала.

«Бажання», — відізвався він.

«Велике?», — поцікавилась Леслі.

«Не надто», — відповів.

— І про що це він? — пробурмотіла Ленслі. — Чоловіки!

«І чого бажаєш?», — спитала навіщось.

«Зараз пожерти, а ця тварюча машинерія не готує, фільтр в неї забився, промиває», — відповів загадкове.

«А загалом?»

«Загалом знайти малого, впевнитися, що я таки помилився, хоча навряд, і затягнути одну білявку на побачення».

«Хм?»

«Знаю одне місце, туди тільки по запрошенню можна потрапити. Тобі сподобається. Воно дуже тобі пасуватиме». — І підкріпив ці слова мрійливою дівчиною з коктейлем.

«Хм?!» — дійсно зацікавилася Леслі. Зазвичай її намагалися затягнути туди де дорого, чи туди, де пафосно, чи навпаки, погуляти в парку, поїсти морозиво, а потім піти грітися в найближчий почасовий готель. А тут пасуватиме.

«Побачиш», — пообіцяв самовпевнений чоловік.

«А потім?»

«А потім, як піде. Попереджую, я та іще харизма з привітом, ти точно голову втратиш».

«О?», — Леслі підкріпила своє здивування великими очима з великими віями. Очі старанно кліпали і витріщалися. І були скоріше смішними, чим романтичними.

«Втратиш-втратиш. Ще на зоряній дорозі втратиш, будеш притискатися і робити вигляд, що тобі страшно. А я буду підтримувати, сильно, але не нахабно. Десертів, до речі, там не готують, тільки фрукти нарізають і напої ще досить екзотичні. Зате можна танцювати при низькій силі тяжіння і коли жінки одягають правильні сукні, вони мов живі істоти реагують на кожен рух. Це гарно. І відчуття, що екзотичну пташку в обіймах тримаєш, тендітну таку. А сам такий великий і сильний»

«Мені дійсно подобається», — признала Леслі. Вона ні про що подібне навіть не чула.

«Ось! А потім станеться страшне».

«Хм?»

«Я перетворюсь в чудовисько і затягну тебе в свій барліг. Він в мене досить затишний».

«Ой, як страшно», — прокоментувала Леслі і додала посмішку, хоча в тілі з’явилося очікування, гаряче таке, важке і в барліг захотілося, бажано на всю зиму. В будь-якому разі нездійсненне бажання. Бо таке собі можуть дозволити тільки жінки без обов’язків. Пропасти в якомусь барлозі, грітися в обіймах власника і носа звідти не показувати.

«Тобі сподобається, я дуже постараюся», — легко пообіцяв чоловік.

— У-у-у-у… — видохнула Леслі.

І хто над ким знущається?

Чи ніхто ні над ким?

— Ти доросла, самостійна жінка, самообман, то не твоє, — нагадала собі Леслі, побажала Кірту чудових снів і обірвала зв’язок, притулила долоню до чола, трішки так посиділа і рішуче собі нагадала: — Ти навіть не знаєш яке в нього насправді обличчя. Може він страшний настільки, що ще втечеш з криками. — в це чомусь зовсім не вірилось. А навіть якщо страшний… — Добре, одне побачення, просто щоб впевнитися, що воно того не варте. Чи варте. Добре, побачимо. Ото Янка сміятися буде.