13 (2)

Леслі.

Вона б нізащо не звернула увагу на повідомлення невідомо від кого. Тим більш, це кляте повідомлення розблокувало дзвіночок, котрий Лесли вимкнула, бо її дратував звуковий сигнал при появі нового повідомлення. Як явище дратував. Бо всілякі придурки завжди пишуть, коли не треба.

І зараз було не треба. Леслі готувалася лягти спати. Засиділась допізна читаючи про  осідання сміття, підземні води, котрі щось вимивають і придурка, котрий пообіцяв посадити зверху засипаної сміттям ями парк, а сам замість того почав зводити будинки. На щастя вони не стали чекати, поки в них хтось заселиться і почали завалюватися ще на стадії будівництва.

Про те, що в подібних ямах можна будувати бункери і потаємні лабіринти з лабораторіями статей не було. Мабуть не хотіла давати ідея різним дивакам.

А тут нате вам, повідомлення. В особисті соцмережі, в котрій вона колись зареєструвалася по принципу — щоб було. І дзвіночок розблокувався. І тема ще така висвітилася загадкова.

«Привіт, шукачка генія.»

Ні, це звичайно могла бути Янка з її почуттям гумору. Але якось не вірилось.

«Ну?» — написала у відповідь Леслі. Бо цікаво ж, що іще напишуть.

І як він її знайшов цікаво. Якщо це, звичайно, він.

«Хорошої ночі»

«Тобі того ж. Удачі і здоров’я»

 «Хе-хе» — отримала вона відповідь на своє побажання.

«Придурок» — визначилась з адресатом Леслі. Хехекати Янка точно б не стала.

«Я чого пишу. Вирішив пошукати тебе, бо мені тут сумно. І що я знайшов? А знайшов я двох чудових дівчат в уніформі однієї школи.»

«І?»

«І знайти може хто завгодно. А тут уніформа.»

«І що? Років п’ять тому в такій уніформі бігали половина живих офіціанток в закладах для студентів. Серіал ще тоді один популярний йшов, не пам’ятаю, як називався. На той серіал навіть в суд подавати пробували, бо вони реально існуючу форму використали. Але виявилося, що ця форма схожа ще на тисячі інших…»

«Не мороч мені голову. Шпигунка, чи спецагент з тебе, як з кенгуру балерина.»

«Сам дурень. І я не шпигунка. І навіть не спецагент. Чого пишеш?»

«Сумно. А ти гарна. Захотілося знайти тебе, порозмовляти.»

«Вітаю. І що далі? Додому до мене припрешся?»

«Якщо сама запросиш, інакше те переслідування. Леслі, підеш зі мною на побачення?»

«Навіщо?» — щиро здивувалася вона. — «І взагалі, в мене дочка!»

«Я бачив те фото. Спеціально виставила, щоб його знаходили і думали, що в тебе все погано? А дітей я не боюся. І жінок з дітьми теж. Так підеш?»

«Придурок! Та я навіть твого імені не знаю і реального обличчя не бачила. Яке тобі побачення?»

«Чудове побачення, чесне слово. Тобі сподобається.»

«Ага-ага…»

«І я красунчик.»

«Не люблю красунчиків.»

«Нічого, мене полюбиш. Мене тільки різні дивачки дуже не люблять.»

«Я про тебе нічого не знаю.»

«Дізнаєшся.»

«Окей.» — відповіла на цю заяву Леслі і запитала перше, що залетіло в голову. Треба ж розпочинати з чогось дізнаватись. — «Чому ти піддівку під сорочкою носиш? Такі в пілотів бувають і взагалі.»

«Татуїровку ховаю. Вона надто впізнавана і велика. Не помітити неможливо.»

«Хм.»

«Хочеш на неї подивитись?»

«Іди ти.»

«Тільки з тобою. На побачення.»

«Відчепись від мене зі своїм побаченням. Мені зараз не до того.»

«Так не прямо зараз. Зараз у мене теж купа справ. Потім, пізніше.»

«Я подумаю.» — навіщось написала Леслі. Це ж майже згода. І він те чудово зрозуміє.

«О, мені пора. Приємних снів, Леслі.»

«Приємних, Кірт. Не розблоковуй більше цей клятий дзвіночок. Терпіти його не можу.»

«Не буду.» — пообіцяв він і синій вогник присутності виключився.

— Справи в нього посеред ночі. Треба ж, — пробурмотіла Леслі, але чомусь посміхнулася своєму відображенню. — І чого я на запропоновані Янкою побачення не ходила?

Вона заплющила очі, подумки намалювала Кірта з його фальшивим обличчям, кивнула сама собі.

Чому-чому, бо там відразу було зрозуміло, то тупаки, зарозумілі придурки і шукачі сексу за чашку чаю без цукру, причому, найдешевшого, а краще взагалі з безкоштовного автомату. Колупатися в тім смітті, розшукуючи скарб, було просто ліньки.

— Татуїровка в нього. Впізнавана. Треба ж, — пробурмотіла Леслі і рішуче відкрила нову статтю про ями зі сміттям. Раптом щось вартісне трапиться? Хоча в це вже не вірилося. Статей про подібні ями було напрочуд мало. Наче хтось взяв і все вартісне знищив, і навіть сліди його присутності підчистив. — Це параноя. Точно параноя.