6 (2)

Крістоф

Версія з детективом здавалася все правильнішою. Стики шматків вірту дівчину явно зацікавили. Що не дивно. Цим звалищем насправді мало хто цікавиться і в пошуках інформації далі того, що розрослося воно зі звичайного парку розваг зазвичай не заходять. Навіть професіонали, як не дивно. Ефект всім відомого місця.

А білявка робилася все привабливішою. А вже ідея з обшуком… В голові крутилося класичне і дурне про напоїти, запросити… на танець для початку. Врятувати ще звідкись лізло, хоча в те рятувати влазити не хотілося. Хоча не факт, що не доведеться.

Яка проблемна жінка.

Ото смішно буде, якщо справді детектив, але найнятий не Віолкою.

В голову полізло «допитати». Ага, начепити іще одну маску, впіймати, затягнути кудись, налякати, допитати. Фантазія тут же намалювала цей допит з еротичним уклоном.

Кляті гори.

А іще чомусь здавалося, що чіпляти маску пізно. Що ця краля впізнає, точно так, як він завжди впізнавав знайомих по рухах, погляду, ще чомусь невловимому. Чомусь в неї вірилось.

— А це що за?.. — з тим, як обізвати щось надто схоже на чоловічий статевий орган із вишневого желе, білявка не визначилася.

— Клуб.

— Стриптиз? — уточнила вона.

— Ні, — мотнув головою Кріс, котрий в цій штукенції колись навіть підробляв, затаскував на диванчики любителів незвичних локацій в віртуалі. Ці любителі постійно на підлогу падали. Подейкували, що іноді любителів ще й десь прикопувати доводилось, переоцінювали вони власну стійкість. — Клуб хорору на максималках. З тих жахастиків, походи в котрі в віртуалі заборонені.

— Оу, — видихнула білявка. — Дуже цікаво. Особливо враховуючи, що є теорія…

І замовкла, зараза. Допитати її захотілося ще сильніше. Бо якщо найняла Віолка і ця краля щось знає… але ж не спитаєш в лоба. Знати б точно хто вона така.

От буде смішно, якщо просто ходяче нещастя, котре не змогло знайти роботу в інших місцях. А він тут теорії придумує і про допити мріє.

— Щоб його, — пробурмотів чоловік.

З чергового стику вилетів голуб. Нахабно ледь не чиркнув крилом по машині. А потім зник за іншим стиком. Пташкам взагалі начхати на фальшиві пейзажі, як і більшості тварин.

Дівчина провела голуба зацікавленим поглядом і прошепотіла:

— Навіть так. — Уважно подивилася на Кріса і обережно спитала: — А мапа, чи план цих сірих стиків існує? Я б подивилася. Цікаво.

— Десь може є. Але місцеві і так знають, — посміхнувся Кріс. А потім зробив ледь не найбільшу дурницю у своєму житті, причому, через гарні очі. Хоча насправді навіть не очі. Він глибоко вдихнув і признався: — Я знаю, — і поспішно сам себе поправив: — Найближчі локації знаю, — і запропонував: — Можу допомогти.

Вона тихенько хмикнула і кивнула. Після чого Крісу тільки і залишалося втішати себе думкою, що потрібно цій кралі щось недалеко від екскурсоводів. І якщо вона детектив найнятий Віолкою… то він щось випустив з поля зору. Напевно щось просте, що білявці спало на думку перше. Можливо лише тому, що вона жінка. Жінки часто думають якось не так. Не гірше і не краще. Просто для них важливіші і більш помітні зовсім інші речі. Всього лише.

А що, якщо зникнення клаповухого непорозуміння пов’язане з тим, що хтось хоче, щоб Віолка до чогось додумалася і кудись пішла? Не вірить хтось в знищену пам’ять і хоче виманити, чи заманити? Хтось, хто знає про її підробітки?

Кріс мотнув головою, інстинктивно відганяючи привидів з минулого і погладив браслет на зап’ясті. Теж інстинктивно. Колись він саме заради цього браслета вв’язався в авантюру, котра довела його до майора Піддубного і клятих гір. І насправді досі не впевнений, що дарма це зробив, що план був ідіотський і штовхнула на його реалізацію параноя.

А тут пропадає підліток.

І є жінка, котра до чогось додумалась.

Або він все ускладнює і бачить те, чого нема.

Кріс подивився на білявку і наштовхнувся на її занадто зацікавлений погляд. Але вона тут же посміхнулась. Привабливо і наївно.

Точно якийсь детектив.