розділ 6

Леслі

— Ось цю фігню всі люблять роздивлятися. Знаходять в ній якісь високохудожні ознаки, — поясняв охоронець Кірт, а Леслі старанно шукала щось схоже серед поміток на маршруті.

Те, що ці помітки та ще дурня, вона зрозуміла одразу. Тому що спостерігати за чоловіками в спідницях і пацюками, котрі ледь не строєм марширували через дорогу від однієї діри до другої було значно цікавіше, ніж за переливами кольорів на башті Голка, чи танцями якихось дуреп на спеціальній платформі. Можливо, якби дурепи хоча б ліфчики над головами розкручували, пацюків по привабливості б перегнали. Але нічого подібного. І таких танців повно в будь-якому клубі. Та й більш екзотичних вистачає.

Фігня з ознаками теж була цікава, як формою, котрою нагадувала здохлого в муках інопланетного завойовника в обладунках, так і загадковими переливами від синього до зеленого по всій поверхні. А серед поміток її не було.

— Це насправді будівельний кран, він через вітер впав, років сто тому, якщо не брешуть. Його спробували замаскувати, але вірт погано ліг на таку невизначену форму. Ось воно й валяється, — пояснив охоронець.

— Ага, — відізвалася Леслі і рішуче написала про кран у власний записник. Звичайний паперовий блокнотик. З сердечками і фіолетовими камінчиками на обкладинці. У дочки його забрала, все одно не користується. А до рожевих штанів блокнотик пасував ідеально.

Що могло привабити дурного підлітка на цьому маршруті, вона навіть не уявляла. Навіть кран і пацюки не дуже виділялися. Так що мабуть в пригоду він вляпався не тут.

Ще й охоронець був підозрілий і заважав зосередитись. Надто приязний і балакучий, як для місця роботи. Навіть якщо бажає сподобатися дурній білявці, все одно занадто.

І погляд занадто розумний.

— Хм…

— Далі є повітряний міст, — сказав чоловік.

— Хм?

— Пастка на різних дурнів, любителів азартних ігор. Їм дають виграти, а потім заганяють так, щоб вони опинилися на тому мосту, коли втікають. Він здається їм найкращим вибором.

— Насправді там міст є? — запитала Леслі, записуючи цей міст собі в записник. Попередити про таке любителів екскурсій її святий обов’язок.

— Є. Це досить хитка конструкція, з якої хочеться забратися якнайшвидше, хоч і не бачиш який іржавий мотлох це насправді. Назад не можна. Дурні поспішають вперед з думками якомога швидше опинитись на більш стійкій конструкції і не помічають, як опиняються в сірій млі.

— О?

— Стик частин вірта. Воно насправді напливає одне на одне. В таких місцях, куди туристи не полізуть за задумом тих, кому ці туристи дійсно цікаві в якості туристів. Так що іде дурень по мосту, якщо його хтось і бачить, то в якусь мить він просто зникне і ті, хто бачив, будуть клястися, що він зіскочив… там під мостом каналізація, відкритий потік з височенними стінками, щоб не смерділо, в них навіть витяжки вбудовані і працюють. А що сталося насправді, спробуй розберись. Зустрічаючих точно ніхто не побачить. Бо вони вже в іншій частині, за сірою млою. І пейзаж там інший. І якщо дурень обернеться, побачить, що і за спиною вже щось не те. Якщо встигне, звичайно. Саме через це так званий вірт-квартал здається більшим, ніж є насправді.

— Цікаво, — признала Леслі. Можливо клаповухий підліток саме так і зник.

— Цікаво, — дивним тоном повторив за нею чоловік. І посміхнувся. Привабливо, треба сказати.

— Таких мостів багато? — ризикнула спитати Леслі. Їй же цікаво і вона дурепа.

— Вистачає. І не тільки мостів. Є ще несправжні глухі провулки, вулиці, котрі насправді ширші.

— Маніяки з сокирами в підворітті, котрих не видно.

— Запросто.

— З маршруту не відійду, — навіщось пообіцяла Леслі.

І він знову посміхнувся. Гад.

Виходить, зникнути хлопчик міг будь-де. Але те, через що він зник, навряд за сірою млою. Він щось побачив і зацікавився, а не навпаки. Бо якби йшов цілеспрямовано до того, про що вже знав, знав би і його приятель. Леслі в цьому була впевнена.