2 (2)

Осінній настрій шефа теж погана прикмета. Але на фоні величезного сріблястого Місяця вона великого значення не мала. Куди вже гірше? Та й без прикмет зрозуміло, що до того, як дівчата повернуться з «Жіночого світу» всі, кому пощастило там не застряти, будуть працювати за трьох. І справи їм дістануться несподівані, непрофільні, а це завжди проблеми.

Так що Леслі вирішила не чинити опір. Марно же.

Шеф — чоловік середнього віку, важкуватий на вигляд і оманливо неповоріткий — з інтересом подивився на дівчину. Ще цей чоловік не ховав сивину на скронях, мабуть тому, що вона робила його цікавішим, з відставного важкоатлета перетворювала на відставного ж мафіозі зі старовинних фільмів, або навіть справжнього бойового генерала з підмоченою репутацією. Ну, жінки таке чомусь люблять, чим цей тип не соромиться користуватися.

Зараз він сидів за столом і задумливо постукував олівцем. З таким виглядом, наче точно знав, ось-ось місто накриє величезна хвиля і всі помруть. І він теж помре, але збереже власну гідність.

— Добрий день, — посміхнулася Леслі.

Шеф подивився на неї з сумнівом. Загадково посміхнувся і промуркотів:

— Ти мені потрібна офлайн. Справа з грифом «на власні очі».

— Чудово, — тільки й змогла сказати Леслі.

Хвиля, мабуть, уже дуже близько.

***

«Схаменіться! Ви ховаєте проблеми за фальшивим декором! І ваша гарна на вигляд стеля одного разу несподівано вам на голову впаде! Краще вже на природі в палатках…»

І далі по тексту. Леслі подібних текстів бачила купу. Наче їх хтось один на замовлення пише. Хоча чому хтось? Скоріш за все безкоштовний ШІ на кшталт Мародера.

— Стеля впала? — спитала дівчина.

— Впала. Разом з будинком на сорок два поверхи. Але найцікавіше не це, коли на місце терористичного акту виїхали фахівці, вони на свій подив виявили, що хтось уже почав розбирати завали, причому розбирає не перший день, за допомогою техніки, у якої прописаний пошук однієї конкретної людини. Так що впав той будинок добре якщо ті ж кілька днів назад. Можливо вже місяць в такому стані там, а ніхто не помічає. Там в половини населення вбудований «монтажер світу», найдешевший варіант, котрі не зламують тільки тому, що нікому воно не потрібно.

— Про те, що офлайн-віртуал — зло, давно кажуть, — зауважила Леслі.

Віщик скривився, як від лимона.

— Зло, не зло, — пробурмотів. — Накласти на сервіз привабливу оболонку значно дешевше, ніж купувати новий, не кажучи вже про квартиру і її ремонт. А там живуть навіть не социальщики, там в більшості ті, хто не пройшов перевірку, нелегали ще, залежні різні. Та там навіть дітей нема, зовсім, всіх давно соцзахист забрав. Такі витрачати гроші на щось справжнє не стануть, їм би на новий костюм присутності назбирати і стимулятори. Ти краще слухай далі.

— А іще в таких місцях постійно якісь втікачі ховаються, — сказала Леслі.

Віщик хмикнув і продовжив розповідь.

Знаючи, що хтось когось старанно розшукує під завалами, мабуть щоб впевнитися, що він там є, або його немає, найправильніше вияснити кого саме. І ось тут рятівників чекав такий сюрприз, що їхнє велике начальство ледь не всім колективом в той же день помчалося оббивати пороги ледь не всіх служб безпеки підряд.

— Гірт Лері? — здивовано перепитала Леслі. — Він же давно помер.

— Виходить, що не помер. Просто так вдало сховався. І щось робив в тому проклятому кварталі, в найбільш старій частині, — спокійно сказав Віщик. — Щось таке, що хтось звалив будинок, щоб його нарешті прибити. Ти ж розумієш, коли місцеві починають ось так вирішувати проблеми?

— Коли збитки від чиєїсь діяльності перевищують все те, що вони можуть втратити в процесі його знищення.

— Ага. І як думаєш, що ця потвора там робила?

Леслі закрила очі. Гірт Лері був генієм. Причому ненормальним, що зрозуміли не одразу. А коли зрозуміли, було вже занадто пізно, його віртуальність офлайн була скрізь і відмовитися від неї було складно. А іноді і неможливо. А іще чомусь вважалось, що особливих проблем від неї нема. А ось програмування душ… На перший погляд то було лікування психічних розладів, досить успішне. Так вважали досить довго. Поки одного разу не виявили, що ніякого лікування не існує. Що є записана в голови пацієнтів не дуже варіативна особистість. І це вже не люди. Це по суті зомбі, котрі слухаються свого творця. Ось тоді уряди майже всіх країн і перелякалися. І ловили Гірта з гиком і стріляниною в самих несподіваних місцях. А в ще більш несподіваних виявляли його зомбі. І ніхто досі не впевнений, що виявили всіх. І на тобі, мертвий Гірт взяв і сплив з небуття. При тому, що його труп спалили в крематорії і завірили те чим тільки могли.

— Себе він теж міг записати у чиїсь мізки, — сказала Леслі перше, що спало на думку.

— Ага, популярна версія. І десь ховався. Можливо реабілітація була потрібна, ми ж нічого насправді про цю процедуру не знаємо. Можливо вона відрізнялась від того, що намагалися зробити всі інші. А тут цей недотерорист зі своєю заявою. Основна версія, ніякий він не терорист, просто не зміг чомусь привернути увагу іншим чином до того будинку і розшуків мерця.

— І тепер нам потрібно цього невідомого  аноніма знайти, правильно? — спитала Леслі.

— Правильно думаєш. І зачіпок у нас не море. Поки виходить, що то взагалі хлопчина. Там бачили хлопчика, років чотирнадцяти-шістнадцяти. Він єдиний, кого не знайшли.

— Ще й підліток.

Хто б знав, як Леслі не любила справи з підлітками. Цих юних геніїв взагалі неможливо прорахувати. Бо думають вони не мізками, у них гормони, становлення характеру і мамка сваритись буде.