Несподівана зустріч.

Ближче до вечора, втомлена, але вельми задоволена своїми першими результатами пошуку, раптом відчула недобре і миттю закликавши повітряні крила (з якими не дуже добре, але могла літати) помчала в печеру, де розверталася доволі непримітна картина: двоє, з сумно відомого братства КарАкал зв'язали дракона і явно збиралися спробувати відтворити на ньому один зі своїх темних ритуалів. Загалом то вони й були сумно відомі тільки тому, що основа братства перебувала в темному царстві КАрон, а тут орудували дрібні пішаки, які прагнули довести цим акулам що вони теж не з боязкого десятка і можуть приєднатися до них.

(Далі розповідь від першого обличчя)

Одного разу я вже зустрічала цих двох. Ось в очах одного промайнула тінь впізнавання. Від його розлюченого крику «помщуся!» здригнулася вся печера і він кинувся на мене з важкою залізною сіткою. Ех, життя нічому не навчило, спочатку б засліпити, застосувати зброю далекого ураження, будь то хоч заклинання, хоч шпильки для волосся, а потім вже кидатися з сіткою і мотузками, а так... я ухилилася від нього і той вкарбувався у стіну печери. Тяжко позіхнувши, повернулася до решти акторів даного спектаклю.

- Ну хто так робить, дав противнику прорахувати траєкторію твого руху. Ось головна помилка, емоції не дозволяють коректно ставити завдання та успішно виконувати їх. Лерін, вчися, що дивишся. Глядь і шишок не наб'єш у майбутньому.

Я подивилася на здивовано здибленого хлопчиська і тільки потім відвела погляд на другого мага, який вже тихо підкрадався і заніс кинджал наді мною, ледве ухилившись відчула гострий біль в шиї. От же ж, порізав все-таки, добре артерії цілі, від втрати крові не помру. Потім блискавичний удар в бік, різкий біль затуманив розум. Цей гад повзучий загнав мені кинджал в живіт, але в боргу я не залишилася. Швидко підібравшись, з останніх сил вдарила його водяною мережею і швидко змусила заснути.

- Ось, тепер можна їх зв’язати.

Хитаючись, ніби перебуваю на палубі корабля в сильний шторм, підійшла до Леріна і тим самим кинджалом що був загнаний в мене розрізала його мотузки. Сказавши йому, щоб зв'язав недбайливих, сплела звісточку «з привітом» від ілюзіоніста, про знайдених членів братства КарАкал, відправила її в управління і швидко побудувала портал в найближчий ліс, оскільки зустрічатися з детективами не хотілося, особливо з їх начальником, що вже котрий рік безрезультатно намагається знайти Ілюзіоніста, щоб включити його в штат своїх «дорогоцінних» співробітників.

На галявині недалеко від невеликого містечка, оточеному хвойним лісом, кущами ожини та різноманітними польовими квітами з повітряного вихору випало дві істоти, наляканий дракон в людській подобі, який відразу ж кинувся допомагати другому: маленькій світловолосій дівчинці, що закривавленими руками затискала рану на животі, на шиї наливалася червоним туго затягнута ганчірка, а на блідому обличчі сяяла усмішка, яка так і говорила «нічого, бувало й гірше». Вітер знав як бувало гірше. Він знав її вже давно і не переставав дивуватися як вона на нього схожа, така ж сильна і неможлива.