Воля духів

- На мою особисту думку, Ваше обране ім’я звучить надзвичайно мелодійно та приємно для сприйняття – Леонід Леонід Леонід. А все ж таки, привідкрийте таємницю – чому саме Леонід?

- В цьому немає жодної таємниці. Леонід – сакральне для України ім’я, обране духами. Перший Леонід подарував Україні незалежність, другий – поставив країну на ноги. Приймаюче їхнє ім’я, я приймаю в себе їхній дух, що я викликав зі світу небуття. Звідси Леонід Леонід.

- А третій?

- А третій – це я сам – Леонід третій. Закликаючи з потойбіччя духи батьків-засновників, я не міг взяти інше ім’я. Я продовжую справу перших двох Леонідів, саме тому я – Леонід третій: Леонід, в якому об’єдналися перші два Леоніди та я сам. Таким чином, я – верховний шаман України Леонід Леонід Леонід.

- Тобто, якщо духи перших двох Леонідів увійшли в Вас, можна сказати, що вони досі правлять країною?

- Вони ніколи не закінчували свого правління, вони досі правлять і будуть правити Україною.

- Фантастика, - захоплено підсумував Журналіст.

…

Через два роки після інавгурації Леоніда, до України з візитом прилетіла голова Єврокомісії. Підстаркувата похмура бельгійка, що усім своїм виглядом виражала європейську бюрократичну непоступливість, прилетіла в Україну з примусу. Нова кон’юнктура енергетичного ринку, вимагала від ЄС підписання угоди про транзит енергоресурсів на нових умовах. Оскільки Леонід не погоджувався на довгі переговори за кордоном («я маю відчувати енергію української землі та голоси духів, що говорять зі мною»), єдиною можливістю залишався візит європейського чиновника в цю магічну країну. Про́клятий президент Польщі відмовився вдруге летіти в Київ, прем’єр Британії сказав, що європейські питання для нього не в пріоритеті, а канцлер Німеччини заявив, що такі переговори має вести представник ЄС, а не окремої країни. Так і вирішили й напівофіційним спільним рішенням відрядили в цю поїздку голову Єврокомісії, яка уже й не мала на кого перекинути цю справу.

Хоча єдиною метою візиту було підписання нової угоди щодо транзиту енергоресурсів, Мольфар закордонних справ запевняв, що цей візит – ознака однозначної підтримки європейських амбіцій України.

З трапу літака голову Єврокомісії зустріла дівчина у вишиванці з хлібом та сіллю та низько вклонилася європейській гості. У відповідь керівниця Єврокомісії стримано кивнула головою та символічно взяла до рота клаптик хліба. Не встигла його прожувати, як до неї підійшов Леонід – в пов’язці на бедрах та маскою-кістяком: «Маєш відчути енергію нашої землі, нещасна», - сказав він та розсипав їй на голову цілу жменю вологої землі. Керівниця Єврокомісії швидко почала отряхувати грязюку з волосся та одежі, але лише розмазала її і, брудна, терпляче пішла далі, слідом за українською делегацією, що її супроводжувала. Терпіла. Терпіла й коли виявилось, що з Борисполя до Банкової вона муситиме їхати верхом на коні – традиційному українському шаманському засобі пересування. З усіх сил вчепившись в гриву тварини, вона великими наляканими очима дивилася навкруги і, час від часу, кричала на свою охорону, щоб не відставали й в разі чого, ловили її з цієї клятої коняки. Терпіла, коли на двосторонній зустрічі їй всучили ляльку вуду з голкою і старанно проколювала її, насилаючи, разом з Леонідом, «прокляття на ворогів демократії у світі». Що поробиш, дипломат має шанувати місцеві традиції. Терпіла й коли, прямо під час переговорів Леонід почав спіритичний сеанс, щоб закликати на переговори духи померлих колишніх міністрів закордонних справ України. Але коли голові Єврокомісії для підпису угоди про транзит дві оголені дівчини принесли ще криваву шкіру щойно забитого бика, вона сказала: „It`s too much”, з огидою взяла у дівчини загострену бичачу кістку, що була замість ручки, нашкрябала підпис і швидко вийшла з зали, а Леонід почав ритуальні танці з бубном на підтримку євроінтеграції. 

…

- За час правління, Вам вдалося досягти безпрецедентних успіхів у зовнішній політиці. Було підписано нову угоду про енергетичне партнерство, триває процес європейської інтеграції. Україна стала шанованою державою, на яку світ дивиться з інтересом, здивуванням та захопленням. Звідки цей дипломатичний дар?

Леонід м’яко посміхнувся та відповів:

- Це дар споконвічних українських духів. Духів нашої природи та предків, що нам допомагають. Нашим західним партнерам варто зрозуміти, що Україна – самодостатня країна, з власною політичною культурою та звичаями. Ми підходимо до будь-яких переговорів саме з цієї позиції, тому й маємо такі результати. Хоча є питання, в яких ми ще не дійшли до повного взаємопорозуміння…

- Але їх небагато, -  широко посміхаючись вставив Журналіст.

- Небагато, - погодився Леонід і продовжив – скажімо, питання, жертвоприношень. Коли наші партнери з Єрусалиму, Варшави чи Вашингтону закидають нам, що це антигуманна практика, що насправді в цьому криється? Тотальне нерозуміння вікових українських традицій, принципів, на яких побудована українська державність і зрештою, цілковитий брак взаємодії з духами, яким ми приносимо ці жертви. Виникає питання: як ми маємо на це реагувати? Скажімо, нещодавно ми отримали спільного листа від послів Ізраїлю та Польщі з протестом проти практики жертвоприношень. Ми з повагою ставимося до кожного нашого партнера і вважаємо, що проблеми варто обговорювати, але ми маємо наші інтереси і нашу позицію, яку ми будемо захищати, попри будь-які протести. Такою є воля духів.