Розділ 3

Знайомство на все життя

Після закінчення школи Олена вступила на філологічний факультет за спеціальністю мовознавства. Чому вона прийняла таке рішення? Найімовірніше, зробила це за інерцією, бо колись так і планувала. Після того, як Олена пережила зникнення батька, її життя кардинально змінилося разом із внутрішнім світом. Зовні вона намагалася не відкривати своє життя нікому, ставши більш закритою від оточуючих. 

Минув деякий час, і студентське життя перевернуло її світогляд з ніг на голову у найкращому сенсі цього слова. На другому курсі Олені раптом захотілося вступити до молодіжної школи управління бізнес-процесами. Вона прагнула бути поруч із людьми, які ставлять перед собою певні цілі, досягають їх і невпинно розвивають свій потенціал. Бізнес-школу при університеті організував професор і викладач риторики та управління Свєжов Микола Андрійович за підтримки місцевої влади. Саме там Олена познайомилася з майбутнім бізнес-партнером і найкращою подругою Мариною.

Марина була родом із довколишнього провінційного містечка, що розташовувалося за тридцять кілометрів від столиці. Нова подруга Олени відрізнялася справжнім запалом: рижа, неординарної зовнішності, з невичерпним запасом енергії та проривним характером. З повною впевненістю можна сказати, що вона мала модельну статуру, про що свідчив її зріст — метр вісімдесят.

Запитаєте, чому Марина не стала моделлю? Тому що вона була надто кмітливою для сучасного подіуму. Модельному бізнесу потрібні були дівчата набагато «простішого» типу, а вже точно не Марина. Вона могла б дістати всіх, і, в принципі, так було з самого дитинства. Дівчина була найдопитливішою дитиною на світі. Ще зі шкільних років вона відвідувала гурток журналістики, і саме тоді вона прийняла тверде рішення навчитися писати статті та брати інтерв’ю на професійному рівні. Ймовірно, це стало головним мотивом для вступу на факультет журналістики.

Доля звела Марину з Оленою у школі бізнес-управління. Вони сіли поруч і познайомилися, адже не зійшлися в думці щодо поставленого викладачем запитання: хто такий лідер і яким він має бути.

Олена першою відповіла:
— Лідер має бути креативним.

На що Марина заперечила:
— Без рішучості креативність нікому не потрібна!

Так розпочалася суперечка… Тоді ніхто не міг уявити, що ці дві дівчини, які так емоційно захищали свої погляди, колись стануть найкращими подругами та навіть створять найпопулярніший у країні глянцевий журнал.

Після цього заняття Марина підійшла і вибачилася:
— Вибач, що перебила тебе, просто не стрималася.

— Та нічого, я й сама вийшла з себе. Варто було бути трохи розумнішою та спокійнішою. Не люблю, коли мене перебивають, — відповіла Олена.

— Я теж. 

— Тож ти вирішила перебити мене, щоб я не перебивала тебе першою? — сказала Олена з легким гумором і посмішкою.

— Напевно, — відповіла Марина, теж усміхнувшись.

У цьому діалозі промайнуло щось, що словами не описати. Відтоді вони стали нерозлучними подругами й майже весь вільний час проводили разом. Олена почала періодично відвідувати студентський гуртожиток, у якому жила Марина. Навколо них завжди було багато чоловіків, які прагнули підкорити серця молодих дівчат.

Вони доповнювали одна одну... Олена була спокійним інтровертом, а Марина — нестриманим і енергійним екстравертом. Марині вдалося витягнути Олену з депресії, що настала після втрати батька. Лише тепер Олена відчула смак студентського життя: дискотеки, кінотеатри та невимушені посиденьки в гуртожитку з гітарою, а потім нічні прогулянки по набережній.

Вона знову відкрилася світові, стала більш впевненою та рішучою. Як кажуть, з ким поведешся, від того й наберешся. А Марина стала менш імпульсивною й нарешті навчилася професійно писати статті та брати інтерв’ю. Її знання, здобуті під час занять у школі бізнес-управління, теж дали свої результати.

Одного осіннього вечора після пар подруги прогулювалися парком, і Олені раптом спала на думку ідея створити студентську газету. Саме з цього моменту почалася їхня спільна справа. Спочатку ця ідея не користувалася великою популярністю, а газета складалася лише з двох сторінок, але згодом її підтримали студенти інших факультетів, а пізніше й представники інших навчальних закладів. 

Результатом їхньої діяльності став грант на кругленьку суму, який вони виграли на конкурсі молодих підприємців. Марина і Олена зрозуміли, що їхній спільний шлях веде до створення журналу зі світовою популярністю. І їм це вдалося. Вони створили глянцевий журнал і завоювали симпатії читачів не лише у своїй країні, а й за її межами.