Глава 5

  Шеррі в цю ніч теж заснути не могла і справа навіть не в тому, що по своїй натурі, вона була совою, а в тому, що вона записувала всі розповіді Локі і Єлені про їх спільне життя. Зниклий без сліду щоденник знайти не вдалося, але чарівниця здаватися не збиралася. «Єлень все одно не пам'ятає, як було насправді, - думала вона, - так чому б не написати для неї історію, що замінить для неї втрачені спогади? Звичайно, можливо, тоді ми не дізнаємося того, що відбувалося з нею рік після смерті, але це лише справа часу. Для початку її потрібно забрати до Асґарду, щоб Одін її оглянув. Нехай верховний бог і недолюблює її, але йому доведеться, адже смертні не оживають після смерті. І це дуже дивно. Підозріло дивно. Так, я збрешу Єлені, але це ж для доброї справи, а я завжди хотіла для неї кращого. Вона занадто багато страждала у своєму житті, тож тепер я хочу прийняти рішення за неї, бо знаю, що ця бісова душа відчуває до Локі. Мені не потрібно перебувати з нею поруч, щоб розуміти це - її аура настільки сильна, що я чую її не зважаючи на відстань! Її аура завжди була жовтувато-золотого відтінку, а зараз сюди додалося трохи рожевого, що говорить про зародження закоханості в ній. Що ж, Локі завжди користувався популярністю серед жінок і Єлень не перша, хто потрапила під вплив його шарму, але перша, хто змогла повторно в нього закохатися. Але, крім цих кольорів, часом проявляється і фіолетовий, що збиває мене з пантелику. Те, що Єлень була для чогось призначена долею - знають усі. Я дізналася про це першою, коли вперше зустрілася з нею, так само, як і Локі і інші боги, а ось її родичі, знали про це ще до народження Єлені, але в їх голови, я не можу залізти і покопатися. Їх хтось оберігає».

  Шерідан Віталс майстерно підробляла почерк подруги, записуючи її переживання на папері блокноту. Звичайно ж, це було підло з боку чарівниці, але іншого виходу вона не бачила.

***

  Єлень стрімголов кинулася у воду, не дивлячись на холод, який пробирав до самих кісточок. Чоловік вже встиг піти на дно, завдяки потерчатами, що заманили його у Прокляте озеро.

  Єлень глибоко вдихнула і пірнула слідом за ним, сподіваючись його витягнути, бо й сама вона погано плавала у воді.

  -Що вона тут робить?! - вигукнула русалка.

  -А ми звідки знаємо? - защебетали, злякано, душі утоплених дітей.

  -Озеро і її потягне на дно! - запанікувала та. - Смок і її душу прийме в жертву! - вона нервово смикала кінчик своєї коси. Раптом з синьої гладі з'явилася голова змія - Смока. Весь він був чорним, з голови росли роги. Його очі пройшлися по всім духам, а потім він пірнув знову. - Ну, все, прийняв жертви, - тихо мовила русалка, відчуваючи на собі гнів мольфарки.

  -Дивись! - вигукнув дух хлопчика, тицяючи пальцем кудись у темряву. - Там! На тому березі! - русалка придивилася крізь темряву ночі і помітила білу сорочку онучки мольфарки.

  -Жива, - полегшено зітхнула вона. - Жива! - дух почала танцювати на радощах.

  -Що тут відбувається? - втрутився Подаг, оглядаючи всіх нерозуміючим поглядом.

  -Жива! Жива! - раділа русалка.

-Єлень за ним у воду кинулася. Врятувала його, - пояснив дух дівчинки.

Подаг похитнувся і впав додолу.

-Жива! Жива! – продовжувала радіти русалка.

  З води знову з'явився Смок. Його постать була похмурою. Він злісно зашипів, а його величезний тулуб загрозливо заколихався.

  -Ой... - русалка перестала танцювати і радіти. - Біда...

***

  -Ну ж бо, дихай! - Єлень перевернула чоловіка на бік, щоб вода вийшла з легень. - Чорт! Тільки не вмирай! Не вмирай! - чоловік почав кашляти, випльовуючи воду на землю. Єлень полегшено зітхнула.

  -Єлень... - простогнав він.

  -Все добре. Тобі вже нічого не загрожує, - позаду неї щось зашипіло. Вона обернулася і позадкувала назад. Величезна зміїна голова дивилася на дівчину і свердлила сердитим поглядом. Його очі злісно блищали у світлі повного місяця, а паща широко розкрилася і він зашипів з усієї люті.

***

  -Так, поясніть мені тепер, у чому справа? – прийшовши до тями, промовив Подаг, але, побачивши події на іншому березі - знову втратив свідомість.

***

  Зміїна голова загрозливо нависла над ними. Єлень стояла не рухаючись, сподіваючись, що той їх не помітить. Але Локі почав відкашлюватися і це привернуло увагу змія.

  -Е-е-е, ні! Навіть і не думай! - змій, немов розуміючи кожне її слово, обернулася на голос дівчини. - Забирайся геть! - вона спробувала говорити, як можна суворіше.

***

  -Що там відбувається? - поцікавився дух хлопчика у русалки.

  -Не знаю. Здається, він слухається її, - припустила вона.

***

  -Я сказала: забирайся геть! - Єлень викрикнула знову, але змій і не ворухнувся. Навпаки, з води почали виповзати дивні істоти: тулуб був жіночим, а замість ніг - зміїні хвости.

***

  -Тільки змієдів нам тут не вистачало! - вигукнула русалка.

  -Потрібно допомогти їй! – Подаг, нарешті, прийшов до тями.