Розділ 25.

Леля.

Виходила я мов, у тумані. Ми приречені, князь охреститься й привезе до палацу нову дружину християнку, а далі захоче й свій народ охрестити. В першу чергу згадала про батька й Родогоста, про всіх Волхвів... Що буде з ними? Та й не тільки...
– Бачу, що почуте, стривожило тебе!?
Мені було важко говорити, а ще не хотілось підводити Костянтина й розповідати про себе.
– Хочу тобі ще дещо показати, думаю ти оціниш.
Ірина підійшла до своїх і щось їм прошепотіла, після цього ми тільки двоє вийшли з ярмарку.
Ще раз глянула на жінку, вона спокійна, впевнена, горда. Чи зможу я колись стати такою ж? Дружина князя, не була простою жінкою, це я одразу зрозуміла, щойно її побачила. І це не тільки про її походження й релігію, було в ній щось ще....
Ми мовчки піднялись на невеликий пагорб де знаходився храм Богині Лади*, моє серце наповнилось радістю, а коли побачила
оголене золоте зображення Великої Лади, що стояло на кам'яному постаменті біля вівтаря під куполом храму, емоції не можливо було описати. На зігнутій лівій руці Богині, сиділа маленька Лель і посміхалась. Одяг статуї Лади складалася з трьох дивовижних вінків: вони були зібрані з майстерно виконаних із золота польових квітів, перевитих кованими срібними листям та сережками берези. Один такий вінок прикрашав чоло Богині, він охоплював Її золоте волосся, укладені в високу зачіску. Другий вінок висів на плечах статуї, прикриваючи Її груди, і був своєрідним одягом для маленької Лелі. Третій вінок охоплював Її стегна, і з нього на тонких срібних нитках звисали невеликі срібні дзвіночки, створюючи цим видимість спідниці. Під ногами Богині лежали великі гуслі - "самогуди". За переказами, чарівні гуслі без сторонньої допомоги грали гімн Великій Ладі. А ще я чула й іншу версію, що ці гуслі грали за допомогою вітру, який, завдяки невідомій нам механіці, змушував не тільки струни гусел-самогуди, а й приховані в стінах храму язички ріжків і жалеек, а також і срібні дзвіночки на "спідниці" золотої статуї. Всі ці звуки зливалися і перетворювалися в музику гімну Небесної Богині ...

Не могла відвести очей, Лада для мене особлива, я відчуваю з нею тісний зв'язок з самого дитинства. Дуже любила слухати про неї легенди й все, що пов'язане з Богинею.
– Знала, що тобі сподобається...
Я так задумувалась, замилувалась Богинею, що зовсім забула про присутність Ірини
– Не хвилюйся, нічого нікому не говоритиму! І тебе попрошу, нікому не розповідати про почуте на ярмарку!
– Звісно!
– Хоч я християнка, та мене тягне до цього храму, він мені, наче рідний. І хотіла ще запитати. Ти приймеш християнство?
Очі жінки не кліпаючи спостерігали за мною, та я не збиралась обманювати.
– Ні! Ніколи, я слов'янка й не зречусь своїх Богів! Краще смерть.
– Якби ти відповіла інше, я б, мабуть, припинила поважати тебе!

******

*Лада - одна з найбільш шанованих давньослов'янських язичницьких богинь, уособлення шлюбу та подружнього життя. Лада - дружина Верховного Божества Сварога. По-суті Лада є Вищим творчим початком, іпостассю Криниці Всесвіту, чи я могутня енергія творення наповнює творчим потенціалом усіх богів та істот, тому її називають Матір'ю Богів (Богородицею). Стародавні арії звали її Матір'ю Світу.