Розділ 18.

Леля.
Дивилася на Костянтина, наче вперше його побачивши, тепер зрозуміло чому його всі бояться. Чому з ним так важко... Він не просто людина, він більше... Йому по роду передається сила...

— Чому мовчиш, Леле?

— Просто важко в це повірити. Я виросла, мабуть, як і всі на билинах про твого батька — Добриню!

— Він не такий страшний як його описують! Скоро сама з ним познайомишся!

Я познайомлюся? Це щось нереальне!

— Все одно не розумію! Чому ти мене називаєш нареченою?

— Я закохався в тебе, як тільки побачиш, на ярмарку у Вишгороді! Ти стояла біля соболевого білосніжного хутра, а кругом ходило багато людей. Та, я бачив тільки тебе! Твоє волосся, мов золото, дивовижні очі. Ти така тендітна, що я боюсь до тебе доторкнутись і досі. На ярмарку мені здалось, що я побачив не людину, а прекрасну німфу, що світилась зсередини! Твій образ не виходив з моєї голови, я марив, і в кожній зустрічній жінці бачив тебе.

Він замовк. А до мене ще ніяк не доходило, що сказане ним правда, що на ярмарку не тільки зі мною відбулось — диво...
— Я знав, що твій батько не піде на співпрацю з князем. А князю потрібна підтримка Волхвів... Я все знав, тому й відправився вас проводжати. Саме тоді, коли ти зайшла до хати, я попросив твоєї руки в Оріяна!

— Що, я не знала? — чому батько не розповів?

— Я здогадався, що ти не знала! Єдине, що я не встиг, це випередити варягів в лісі...

Він не зводив з мене очей, весь час дивився, а я червоніла...
— Потім я шукав тебе по цілому Києві, бо варяги, тебе не привезли до палацу. І тільки дивом знайшов на березі Дніпра.
— Що батько відповів на пропозицію? — це мене дуже цікавило, бо я ніяк не можу зрозуміти мотиви батька. Костянтин — християнин...

— Він погодився!

— Погодився? Ні, не може бути!? — я не вірю, не вірю!

— Я ніколи не обманюю! І так, він погодився! Тільки з однією умовою...

Ось це вже ближче до істини.

— Що я не змушуватиму тебе приймати християнство!

— Ти дотримаєш своє слово?

— Звісно!

І від душі відлягло, бо цього я боялася найбільше!

Далі ми повільно прогулювались, проходили повз дерева, що розфарбовані осінню... Костянтин, ставав все ближче до мене, не буквально, а в душі, він заповнював її... Завойовував...

А потім він зупинився, подивився на мене, і поцілував... Я розгубилась, розхвилювалась, та не відштовхнула воїна. Я ж так мріяла про перший поцілунок саме з Костянтином!
Мої ноги мене підводили, бо я не могла стояти, тому міцно вхопилась за чоловіка. Його плечі настільки широкі й дужі, наповнені не тільки фізичною, а й внутрішньою могутністю.
Коли поцілунок завершився, Костянтин мене не підтримував, а тримав, бо я повисла на ньому. Неймовірна слабкість наповнила моє тіло. А душа літала, мов її підхопили метелики та ввели у свій танець світла.

Ми знову двоє мовчали, кожен думав про своє.

Тишу пору воїн.

— Розкажи як ти жила? Про свого батька!

Я задумалась, з чого почати розповідь...

— Мати померла під час родів. Я єдина дочка. Батько так і не знайшов собі іншої жінки... У Вишгороді спокійне життя, усі селяни, хлібороби, вирощують пшеницю. Ми живемо в гармонії з природою, з Богами наших предків. Істиною що передається з покоління в покоління.
Не розумію, чому варяги думають, що ми приносимо криваві жертви?
"Боги Русі не беруть жертви людські ані животини, тільки плоди, овочі, квіти та зерна, молоко і сур'ю питну на травах настояну, і мед, ніколи живу птицю ані рибу. І це варяги богам дають жертву іншу і страшну – людську. А ми того не маємо діяти, бо ми Дажбогові внуки й не ходимо стопами чужими". "Коли греки приписують нам чоловічі жертви — це брехня, немає цього у нас і в традиціях" ("Влес-Книга")

— Дезінформація! Знала б ти що у Візантії про слов'ян говорять. Особливо про звичаї.

— Навіщо це комусь?

Щиро не розумію, навіщо таке робити, обмовляти цілий народ! Ширити обман.

— Багато причин! Завоювання нових територій, політичні, релігійні. Київська Русь — найбільша, найродючіша держава!
Та досить про це, розкажи про батька! Ніколи не був близько знайомий з Волхвами!

Він перевів тему, та я була не проти... Мене засмучували реалії...

— Оріян — особливий. Він бачить більше інших. Він провідник Богів у нашому світі.