Розділ 17. Історичний припис

Історичний припис.
Воїн Добриня з сестрою Малунею (на лад'ї припливши з Любеча до Києва), пішов на торг. На торзі чує Малуня слова «сва на сва». Що це означає? Дізналася: пшениця віддається за паволоки, а дібаджі (римські оксамити) — за хутра. Лоли (рубіни) — за мед, шкіру; є всюди обмін -«сва на сва».

Малуня вперше в Києві на торзі. Бачить: кияни ходять у барвистому одінні з обояру (персіянського шовку), на одінні золоті запонки. І шовкові шапочки з горностаєм оторочками, і золоті пояси, і шкіряні сап'яни червоні, жовті. Зелені особливо вабили Малуню.

Киянки усміхнені, чарівні, чистосердні стоять з матерями біля аравійців і вірменів — купують у них золоті оздоби, пахощі. У кожної через плече сумочка, в якій є «різи» і «карби» золоті. (Зі слова «карб» постало слово «карбованець»).

Воїн Добриня купив Малуні саян (одяг), і пішов з нею на Гору. Він має приятелів між дворянами.
***
По смерті Добрині новгородським посадником став його син Костянтин. Він зіграв не останню роль в утвердженні на київському великокнязівському престолі свого двоюрідного племінника Ярослава. Це був один зі старших синів Володимира Святославича від Рогніди. Після смерті літописці, оцінивши внесок Ярослава в поширення на Русі християнства, грамоти та культури, дали йому прізвисько Мудрого. Однак широтою душі, властивої «ласкавого князю» Володимиру, Ярослав не володів, скоріше він був розважливим, прагматичним, а часом і підступним політиком. Останнє особливо проявилося в його відносинах з Костянтином Добринечем і недвозначно відображено в новгородському літописанні.