Розділ ХІХ

Адон, скаженів від люті, він дивився то на голуба, що сидів велично на дереві, то на недоїдене яблуко, що валялось на землі, прямо під його ногами. Нарешті, разом з усвідомленням того, що насправді відбулося, саме тут і саме зараз, він поглянув на СаЕна і Аму. Ідеальна пара, створена спеціально для цієї планети і одне для одного, більше не тримались за руки. Кожен знайшов собі виправдання. По саду пролетів легкий вітерець, біле волосся Ами здійнялось і сховало її личко, якось не сміливо та невпевнено вона заправила пасмо за вушко. Адон дивився на неї і йому було її шкода, він вже майже пробачив, майже відступив, та шелест крил голуба, пробудив його. Птах, що розгойдувався на крихкій гільці і розминав свої крила, злетів і попрямував за межі раю, до світу недосконалих істот.

Рука Адона сама по собі стиснулась в кулак, вже вкотре за ці долі секунди він знову стримував себе:

- Я покараю вас, але не за те, що ви порушили єдину мою заборону,- нарешті порушив мовчанку капітан - А за те, що тільки що зрадили одне одного.

СаЕн ступив крок вперед, з його вуст злетіло тихе: - Адон…

Та капітан корабля, розправивши кулак ледь помітним жестом руки, зупинив свого сина:

- Я дав тобі іншу жінку, покірну. Просив оберігати її, просив піклуватись, і що сталось? - голос капітана зірвався на крик і він сам себе зупинив.

- Адон, але ж вона…, вона говорила…, - голос СаЕна тремтів, він дивився на Аму - Що якщо я… люблю, то повинен…Амо скажи йому… Амо, я не винен…

- Замовчи!!! Ти вже достатньо сказав - СаЕн хотів ще щось промовити та Адон зупинив його жестом руки, так ніби виставив невидимий бар’єр між його словами та собою, так ніби хотів відбити безглузді виправдовування від своїх вух.  – Навіть, якщо я дам тобі третю, четверту, п’яту - нічого не зміниться!!!

Гримів Адон і сам себе зупиняв, він ковтнув в’язку слину, що застрягла в його пересохлому горлі:

- Знаєш чому? Бо ти не чоловік, ти хлопчик – який радісно перекладе всю відповідальність на дівчинку.

- Амо - звернувся Адон до дівчини – Ти хотіла все і одразу?

- Змій сказав мені – почала перелякана дівчинка і замовкла.

- Це не Змій тебе спокусив, - сказав Адон, який знову відступив йому було шкода її, вона не розуміла.

Він, саме він створив її такою, тож на що тепер гніватися. Він сказав їй не їсти ті кляті яблука, а Змій сказав: «З’їж, нічого не буде», якби СаЕн був поряд і зупинив її, можливо… Слухняна дівчинка слухає всіх.

Перед ним постав образ Леліт, з її рудим невгамовним волоссям, з її нескінченними запитаннями, з її небажанням підкорюватись. Вона не їла ті яблука бо не хотіла, а не через заборону. Якби щось влізло б в цю руду голову, її б не зупинили всім кораблем, як не змогли зупинити, коли вона вирішила піти.

Тож Адон підійшов до Ами ближче, дівчинці потрібно пояснити, бо вона так і не зрозуміє в чому саме її провина, він взяв її за підборіддя і поглянув в блакитні очі:  

- Я створив тебе ідеальною для цієї планети, ти хотіла більшої досконалості? – Адон намагався знайти в її погляді відповідь на своє запитання, врешті він відпустив її -  Скажи мені, хіба ми тебе не навчаємо? Хиба ми щось приховали від вас? Знання – сліпе кошеня, що поступово відкриває очі, щоб не осліпнути, як ваша психіка - щоб не втратити розуму.

Ама хотіла заперечити, вона підвела очі та зустріла холодний погляд і промовчала. Адон дивився зсунувши брови на двох досконалих людей, створених одне для одного, які стояли перед ним і виправдовували себе, за рахунок когось:

- Так от, слухайте тепер мене і запам’ятовуйте: я розлучаю дітей, що не усвідомлюють моїх слів і не готові взяти провину іншого на себе, аби захистити. Будете ви блукати по планеті, і не бачитимете один одного, доти доки ваш світ не перевернеться. Коли кожен з вас буде готовий взяти вину іншого на себе, аби захистити не себе, коли ви готові будете на жертву заради кохання, от тоді ви побачите, що були один від одного на відстані простягнутої руки.

За спиною почулись гучні оплески, Адон повернувся і побачив Сема, що щосили плескав в долоні:

- Пробач, так зворушливо, не втримався. – сказав він витираючи неіснуючу сльозу - Та не зважайте на мене, продовжуйте.

- Ти якраз встиг на фінальну сцену, так що немає чого продовжувати – відповів Адон.

- Якщо думаєш, що це кінець, то ти помиляєшся – промовив Сем – Сцена звісно зворушлива, але не остання.

Адон повернувся до СаЕна і Ами:

- Я вже прийняв рішення, щодо вашої долі, - промовив Адон до СаЕна і Ами -  Я вам даю час попрощатися.

- А ось і той хто приведе вирок до виконання, - він ткнув пальцем в бік Сема - Ти прибув дуже вчасно.

- Сем, - Адон прямував до свого колись першого помічника, який витягнувся, як струна і готовий був дати відсіч. Та на превеликий подив Сема, Адон просто обійняв його міцними чоловічими обіймали, заплющив очі і заплакав – Пробач мене, Сем.

- Адон, ти чого це? – Сем розгубився, він намагався зупинити капітана – Звісно, не щастить тобі з жінками, але ж…

- Все жартуєш? – відпустив його Адон - Ти навіть не уявляєш, який я радий, що ти живий. Ми так довго вас шукали.