Розділ ХVІ

- Ти знайшов їх? – капітан походжав по апаратній, він запросив Ріда і, чекаючи бодай якихось новин, поглядав з під лоба.

- Ні, я навіть не знаю чи вціліли вони під водою.

- Нехай пошукові апарати оглянуть воду і берег, можливо море поверне якісь уламки. – продовжив Адон не зупиняючи крок.

-  Ми весь час скануємо море, та поки що нічого. – відповів Рід.

- Пройшов тиждень і нічого…Якщо він живий, то хтось таки йому допомагає. – Адон зупинився і взявся руками за стілець. – Хтось мусить йому допомагати, він же щось їсть?

- Адон, я думаю… - голос Ріда був сумним, як ніколи – Літак застряг десь в ущелині, тож пошуки уламків марна трата часу...

- Нічого не марно, - капітан стиснув сильніше стілець руками - Знайди його чи принаймні тіло.

Рід поглянув капітану в очі:

- Рід, я не можу спати, спокійно… - Адон врешті відпустив стілець - Ми мусимо його знайти.

- Адон, я розумію, ти думав все буде інакше, - Рід поклав свою руку на плече капітана, подивився в його очі і продовжив - Ми всі так думали, тобі немає в чому себе звинувачувати.

- Мені потрібен Сем чи його тіло, шукайте…

Адон підійшов до столу, він поглянув на сад по якому самотньо тинявся СаЕн.

- І поклич мені Йоку, я хочу з нею поговорити.

- Вона відлетіла до саду, в них з СаЕном заняття, буде навчати сіяти пшеницю.

- Гаразд, я поговорю з нею пізніше, як вона повернеться, а ти не припиняй пошуки.

- Адон, ти виглядаєш втомленим, моя тобі порада поспи.

І тільки коли Рід вийшов з апаратної, капітан відповів у порожнечу:

- Буцімто це так просто…Я повертаюсь знову і знову в той день і намагаюсь все виправити…

На столі картинки змінювали одна одну: ось прилетіла Йока, ось вона розмовляє з СаЕном, навчаючи його обробляти землю та саджати зерно. Разом вони порсаються в багнюці, разом поливають посаджене. Видно - СаЕну важко, він намагається все повторювати та вдається не відразу.

- Принаймні він старається.

Адон обернувся на голос, Малік стояв позаду нього і споглядав за Адоном.

- Так, старається… Йому потрібно навчатись, що у тебе?

- Ходімо я тобі покажу.

Малік забрав капітана і вони попрямували до лабораторії. На столі стояло яйце, таке саме з якого на світ з’явились СаЕн та Леліт. Плівка натягувалась в різні боки, в залежності від того куди дитина штовхала ручкою або ніжкою.

- Коли вона з’явиться на світ? – спитав Адон у лікаря.

- Довелось пришвидшити процес. - Малік усміхався - Тож думаю завтра.

- Зберемо команду, нехай всі побачать? – продовжував щасливий лікар.

- Ні, це погана ідея, не хочу щоб хтось знову прив’язався і історія з Семом повторилася. Давай поки, що тримати це в таємниці.

- Як скажеш, ти ж головний. – відповів лікар.

Він хотів, ще щось додати, але не встиг. Яйце затріпотіло і луснуло, вода витекла і крізь прозору плівку Адон побачив, маленьку лису голівку. Дівчинка схопила повітря ротом і закричала. Вона нестримно волала і ворушила ручками, намагаючись звільнитись від свого полону. Малік надів маску і подав капітану:

- Адон, там на поличці,біля столу, пелюшки подай.

Лікар схопив плівку – рештки яйця і намагався її роздерти. Від вологи, що лишилась і потрапила на його шкіру почалось випаровування. Малік відпустив, надів рукавички та знову спробував роздерти рештки і нарешті йому це вдалося. Витягши дитину з полону він передав її на руки Адону, який знайшов пелюшки і загорнув маленьку дитину.

- Вона так схожа на СаЕна. – Адон посміхнувся – Один в один, тільки дівчинка.

Він тримав маленьку ручку:

- Вона прекрасна – капітан дивився на дівчинку – Я назву тебе Ама, що означає матір, ти подаруєш нове життя цій планеті.

Дівчинка скривилась, закриваючи очі від світла. Малік приніс маленьку пляшечку, соску малеча захопила з такою жадібність, але зробивши пару ковтків, відразу заснула.

- Швидко ж вона втомилась. – промовив лікар – Така жадібна і така лінива.

- Тихіше, не буди – прошепотів Адон - Зовні вона ідеальна побачимо, що виросте.

- Адон, Сем забрав не все, я можу пришвидшити її зростання і через місяць, вона буде такого ж віку як СаЕн, що думаєш?

- Думаю, що ти все правильно робиш і якщо тобі потрібна допомога, скажи кого тобі дати в помічники? – спитав Адон.

- Михє, я думаю він, але якщо ти не хочеш втрачати другого помічника, то я подумаю кого краще взяти.

- Бери його, Йока та Баал, я їм не довіряю, Рід шукає втікачів, більше нікому. Скажеш йому, що це мій наказ.

- А ти куди?

- В каюту, мені просто життєво необхідно відпочити.

Адон зайшов до своєї каюти, він приліг на ліжко і вже за секунду міцно спав. Йому снився сон, де їх корабель відлітав з планети, а біля дерева сиділи СаЕн з Амою, навколо бігали маленькі діти. Вони швидко відлітали, дерево ставало все меншим, а зорі все ближчими. Скоро вони будуть вдома, нарешті вдома. Домівка здавалась близькою, як ніколи. Всі команда в зборі і сидить на своїх місцях. Сем з права, а Михє по ліву руку. Адон простягнув рука до Сема і мовчки її потис. Сем відповів таким же сильним рукостисканням. Адон обернувся щоб сказати Михє, що радий: нарешті все скінчилось і вони повертаються. Він поглянув на другого помічника і передумав, щось говорити. Адон хотів сказати Сему, що йому так шкода втраченої довіри між ними, що частина провини за Леліт і на ньому. Та місце Сема, де він тільки що сидів, виявилось порожнім. Адон запанікував: