- Як успіхи?
- Сумнівні – відповів Малік капітану.
- Що саме тобі не подобається? – уточнив Адон.
- В апаратній, я був певен, що зможу створити ідеальну жінку, але тепер, я маю багато сумнівів.
Адон дивився на Маліка, який то заглядав в мікроскоп, то знову відходив від нього. Не такі новини він сподівався, почути коли прямував до лабораторії.
- Пройшов майже тиждень, навіть Михє вже краще і він ходить по кораблю, а ти досі возишся з тими клітинами.
- Адон, я правильно зрозумів, ти мені дорікаєш? – Малік вкотре відірвався від мікроскопа і подивився на капітана – Це людина, жива, це тобі не мишей клонувати!!!
- Вибач, просто я був певен в тобі, як ні в кому в команді, а зараз, - капітан видихнув – Я нервую.
- Через те, що Сем може бути правим і доведеться повертати Леліт?
- Ні, звісно – збрехав Адон – Я не хочу більше помилок, ми не маємо на них права, бо доведеться повертатись з нічим.
- Леліт, ще не знайшли? – спитав Малік.
- Ні, вона ніби крізь землю провалилась – відповів Адон – Ти розумієш, що якщо в тебе не вийде доведеться повертати Леліт.
- Якщо вона ще жива. – уточнив лікар.
- То що ти скажеш? – спитав капітан.
- Я б радив її знайти і повернути. – відповів лікар.
- Я прислухаюсь до твоєї поради.
Капітан вийшов з лабораторії, він попрямував до апаратної. Сів в своє крісло, поклав руки на стіл, який тієї ж миті засвітився, і голосно промовив:
- Михє, Рід зайдіть до мене
Через деякий час до апаратної зайшли хлопці:
- Як ти себе почуваєш, друже – звернувся він до ІІ помічника.
Той у відповідь помахав долонею, показуючи що почувається 50/50. Вони присіли за стіл, і дивились на капітана:
- У мене для вас місія…
- Знайти Леліт? – перебив Рід.
- Так знайти Леліт і повернути – продовжив Адон – Михє, якщо ти відчуваєш, що не можеш, то я дам в допомогу Ріду когось іншого.
Михє кивнув головою, він написав на столі пальцем:
- Все нормально, я зможу.
- Гаразд, для початку просто її знайдіть, поки що жодних контактів, жодних. – уточнив капітан – Хочу бути певен, що вона жива. Можете летіти і брати в допомогу кого завгодно окрім Сема.
- Адон, на кораблі не так багато людей, він дізнається – зауважив Рід.
- Я не збираюсь, щось приховувати від жодного члена команди. – відповів Адон – Я все йому скажу, але від цього завдання ми його відсторонимо, за ради його ж безпеки.
- Зрозуміло – відповів Рід.
Адон встав з за столу першим, хлопці піднялись слідом.
- У вашому розпорядженні будь-яка техніка, все що потрібно, Михє – звернувся Адон – Ви не обмежені нічим, використай свої повноваження по максимуму, головне знайдіть її.
Михє та Рід вийшли з апаратної, а Адон покликав Сема. І доки той, не зайшов до апаратної, капітан тримаючи руку на столі, обрав картинку лабораторії і утримуючи її пальцем, звернувся до лікаря:
- Малік, що там, є зміни?
На стіні лабораторії загорівся екран, Малік побачив Адона:
- Жодних – відповів Малік в екран.
- Йока приглядала за Семом, як він себе поводив цей тиждень?
- Нічого підозрілого – відповів Малік.
- Він не намагався знайти її? – уточнив Адон.
- Жодної спроби.
- Можливо Баал? – з надією спитав Адон,- Щось цей Сем таки дуже обережний.
- Я сам дивуюсь, жодної спроби.
- Гаразд, я його викликав, зараз з ним поговорю.
Монітор згас капітан сів в своє крісло і заплющив очі. Він почув, як майже безшумно відчинились двері і до апаратної зайшов Сем. Він пройшов і сів у своє крісло, повернув його в бік Адона, щоб краще бачити капітана, який відкрив очі, як тільки той зручно вмостився:
- Я відправив Михє та Ріда на пошуки Леліт – почав капітан.
- Давно пора, хоча Михє, ще слабий і відправляти його не найкраща ідея. – зауважив Сем.
- Ти не намагався її знайти?
- Ні, я чекав наказу, - відповів Сем.
- Знаючи, який ти впертий, мені дивно, що ти досі не намагався.
- Я ж сказав, ще тоді, - відповів Сем – Вона не варта нашого часу.
Адон дивився на Сема і намагався збагнути чи щирі його слова:
- Ти розумієш, Леліт не повинна жити, так вона твоя підопічна, але її гени, в ній більше від людини, а ніж від нас. Вона небезпечна.
- Я розумію, що ми її створили, а тепер мусимо вбити, бо вона не відповідає.. – він кипів, серце розривалось від люті, але зовні зоставався спокійним – Нашим стандартам.