Розділ Х

Ярина проспала весь день і майже всю ніч. О п’ятій ранку наступного дня вона прокинулась бадьорою і щасливою. Чи то заспокійливе, чи то сон так на неї вплинув, вона встала з ліжка, поправила подушку, підняла ковдру, щоб заправити ліжко і побачила маленьку білу пір’їнку. Дівчина взяла її в руки і   посміхнулась до себе. Впевненість у тому, що все буде добре не полишала до самого вечора, а пір’їну вона сховала до гаманця, як оберіг.

Вона вмилась, почистила зуби, поснідала і поглянула на телефон 50 пропущених від чоловіка, на годиннику 5.30. Обхід буде о 8, добре, що дівчата вчора пішли і не бачили її істерику. Як почнуть розповідати одна поперед одну, які в них чоловіки, а ще ці погляди осуду, як вона їх не навиділа.

Яринка відкрила книгу з іменами і почала читати, що означає кожне ім’я.

- Яринко виходь, до тебе приїхав чоловік. – радісно прокричала медсестра в двері і пішла далі по коридору.

- Нікуди  я не піду. – відповіла сердито дівчина.

Телефон розривався 75 пропущених, восьма ранку, з ліжка вона так і не встала.

- Тобі передали – медсестра занесла пакет з якого випадали черешні. Великі соковиті ягоди, з крапельками води.

Вона мовчки забрала пакет, сіла на ліжко і почала жадібно їсти.

- Війна війною, а обід за розкладом. – вона проковтнула ягоду і погладила животик – Їж синку, ти не винен, що батько такий, тобі потрібні вітаміни.

У кватирку величезного вікна лікарні пролізли квіти. Великий букет з білими трояндами. На підвіконні із сторони вулиці стояв її чоловік.

- Будь людиною, візьми хоча б квіти. – просив він.

Яринка ходою качки підійшла до вікна, вона стала на стільчик і потягнула за целофанову обгортку квіти. Букет впав в її руки.

- Міг би передати з медсестрою – відповіла вона.

- Міг, та я вирішив почекати поки ти поїси і подобрішаєш – він посміхався.

- Я не подобрішала.

- Тоді з’їж ще, а я почекаю.

- Тобі не соромно, тридцять п’ять років, по вікнах лазиш.

- Ти взагалі бачила скільки пропущених, мені тридцять п’ять років, а ти примушуєш мене по вікнах лазити.

- Це, що у нас тут за фокуси? – пролунав за спиною Яринки голос медсестри – Виходь на вулицю, пройдешся повітрям подихаєш, лікар спізнюється обхід буде о 8.30, встигнете поговорите, а не через вікно.

Яринка почервоніла, менше за все їй хотілось, щоб якась бабця лізла в їх відносини і бачила всі їх негаразди. Вона поклала квіти на ліжко і пішла на двір.

Задоволений чоловік стрибнув з вікна першого поверху.

Вже через хвилину вони ходили навколо лікарні і читали написані фарбою на асфальті слова подяки.

- Ти помітив, що за сина дякують частіше? – спитала вона.

- Цікаво, а якщо я напишу на будівлі, ти мені пробачиш?

- Ти краще їй щось хороше купи, а не на фарбу витрачай кошти. – прокричала прибиральниця, яка проходила з пакетами зі сміттям.

- Яка гарна жіночка – засміялась голосно Яринка. – То що ти мені подаруєш на народження сина?

- А що б ти хотіла? – спитав чоловік і обійняв її за плече.

- Ооо!!! – вона тільки хотіла відкрити рота, як він перебив.

- Тільки ти так, щоб з бюджету не виходити.

- Який же ти хом’як, все за щоки та до нори.

- Скажімо просто, тобі пощастило, я хазяйновитий. Давай, лякай мене своїм списком.

- Так, я хочу блакитні хризантеми, якщо хлопчик і щоб в жовтій обгортці, хочу підвіску на ланцюжок в формі янгола, а ще…

- Так, все… Пропоную список на цьому і закінчити.

- Гаразд, все, а то в тебе буде інфаркт, а нам потрібен батько.

Вони підійшли широчезного дубу.

- Цікаво, скільки йому років? Як думаєш сто буде? – він підбіг до дерева – Давай чи ми його в двох обхопимо?

Ярина стала до дерева і наскільки дозволяв живіт притиснулась до нього, їх пальці не зійшлись на 10 сантиметрів, вона відійшла від стовбура і промовила:

- Це неймовірно, я просила обійняти мене, щоб не було так страшно, а зараз ми обнімаємо дуба, тобі не здається що щось тут не те?

- Здається, пробач мені

- І ти мене пробач, а так злякалась, та ще й тут все не так як я читала в Інтернеті, а накинутись мені не було на кого окрім тебе.

Він обійняв її і поцілував, щось тверде вперлось в живіт:

- Може з’їздимо до дому? – спитав він, важко дихаючи.

- Лікар казав, що не можна, він навіть питав чи не було у мене сексу перед тим, як все почалось – відповіла Яринка, вона теж важко дихала.

- Тоді не нервуй мене своїми грудьми, - промовив чоловік зітхаючи – Відростила, дивитись не можливо.

- Це не для тебе, а для дитини. – Яринка сміялась.

- Давай мене проведеш, скоро обхід – вона поглянула на нього – Ти хочеш бути присутнім на пологах?