Розділ ІХ

Михє та Рід швидко знайшли СаЕна, скривавлений хлопець без свідомості лежав під яблунею.

- Як же вона його – зітхнув Рід.

На тіло було важко дивитись, розбите око, розбита брова, з якої текла кров, пошкоджена щелепа, численні подряпини і синці по всьому тілу.

- Певне і ребра переламані. Як думаєш чим це вона його так?– спитав Рід.

- Каменем, поглянь – Михє вказав пальцем на скривавлений шматок каменю, що лежав неподалік від дерева. – Думаю, збила з ніг, а потім била куди попаде.

- І що на неї найшло? Це так не схоже на ту дівчинку, яку я знаю з народження.

- Ми пошукаємо її, а спочатку необхідно йому допомогти.

Михє підійшов ближче до СаЕна, опустився на коліна.

- СаЕн, ти мене чуєш? СаЕн.

Хлопець розплющив одне око, інше не відкривалось. Він спробував поворушити губами, та нічого не вийшло.

- Зараз ми тебе заберемо на корабель, не бійся, ти заснеш, а коли прокинешся, вже не буде ніякого болю. Зрозумів.

Хлопець закрив око, Михє провів над його обличчям рукою і СаЕн заснув. З чотирьох боків від його тіла Рід встановив малесенькі коробочки. Він натиснув на одну з них і проміні світла пройшли під тілом повторюючи його контури і положення на землі. Здавалось, він лежить на ковдрі із променів, яка піднімала його над землею в повітря, аж доки він не зник в літаку.

- Рід, ти лети, нехай йому нададуть допомогу, а я пошукаю Леліт.

- Сам впораєшся?

- Це тринадцятирічна дитина, думаю, що так.

Рід похитав головою:

- Ти ж бачиш на що вона здатна.

- Так, але я і не СаЕн, мені не тринадцять.

- Просто будь обережним і не нашкодь їй.

- Не хвилюйся, до того ж  Адон спостерігає з корабля. -  відповів Михє.

Рід злетів на літак і зник,

- Адон, - звернувся Михє до капітана – Ви знайшли де вона ховається?

- Ще ні, - відповів голос – Ми скануємо, та поки безрезультатно, вона десь в сліпій зоні. Пошукай на тому березі річки, можливо там.

Михє підійшов до води, він дивився на зграю золотого коропа, що плавала і виблискувала золотом. Треба переходити на інший бік, щоб її пошукати, можливо вона недалеко від  папуги. І раптом в його голові промайнула здогадка. Він ввімкнув на шоломі кнопку і покликав:

- Леліт, де ти, не бійся Я прийшов за тобою.

Сем разом з Адоном дивилися в монітор, І помічник смикнувся: 

- Ні!!! Тільки не так!!! – прокричав він.

- Не сіпайся – відсунув його в бік Адон – Я хочу побачити, що вона робитиме.

Сем побачив на екрані, як ледь помітно заколихався очерет. Дівчина, яка сховалась в воді в заростях, з соломинкою в роті, що б дихати під водою, почула голос Сема. Дуже неясний, нечіткий, вона тихенько висунула голову з води, очерет сколихнуло ще більше.

Це справді Він. Він тут, прийшов. Ось він стоїть до неї спиною та кличе. Певне подумав, що вона буде там, але ж її в першу чергу шукатимуть біля птиці, і як він не зрозумів.

- Михє чуєш, вона позаду тебе, поки не обертайся нехай вийде з води – сказав Адон – Чекай, я дам команду.

- Чекай... Чекай… Давай сміливіше, ось так крок за кроком йди до нас – говорив Адон до Леліт, яка його не чула.

Вона йшла до свого Сема, вийшла з води майже до коліна:  

- Ні, не зараз, хай повністю вийде – паралельно говорив Сем.

Адон презирливо поглянув на свого помічника і скомандував:

- Давай, вона майже вийшла – віддав наказ Адон – Хапай, бо втече!!!

- Ще рано, ні!!! – кричав Сем.

Михє різко обернувся і підбіг до Леліт, і тільки в ті секунди коли він схопив її за руку, вона розгледіла, що не Сем. Дівчина почала пручатись, вона викручувалась, дряпала вільною рукою рукавичку і намагалась звільнити руку, яка була ніби в кільці. Вона схопила кігтями за тканину і щосили потягла, аж поки не роздерла рукавичку. Вода потрапила на його шкіру і пара, що утворилась злетіла в повітря, в ту секунду в голові Леліт клацнув перемикач. Вона стрибнула на Михє, міцно обвила ногами тіло вище пояса, вільною рукою схопила за підборіддя шолома і різко потягла в гору. Шолом злетів і впав у воду.

Леліт побачила розгублений погляд, а Михє скажені зелені очі здатні на все.

Михє здався він відпустив руку, схопив дівчину за талію обома руками і відірвав її від себе. Зібравши всі сили він відкинув її далеко від себе.

- Зупинись, Леліт, зупинись. Інакше, ти навіть не уявляєш, на що я здатен. – прохрипів він.

Повітря не вистачало, він почав задихатись, здавалось голова от-от вибухне. Михє впав на коліна, він важко дихав, рукою в рукавичці він спирався на дно. Сили зовсім його полишили і він впав на карачки. Вода навколо руки без рукавички закипіла. Від великого випаровування перед лицем утворилась хмара з пару, яку він вдихнув і впав у воду. Від чого вона ще більше почала закипати.