Розділ ІІІ

Сем йшов по саду вздовж річки, робота зайняла не більше тижня. Він працював майже без відпочинку, створюючи її вигини. В широкій та неглибокій воді, що проходила звиваючись по всьому саду, плавав золотий короп, а квіти гліцинії, що звисали над рікою, віддзеркалювались від поверхні. Надзвичайна робота, пророблена командою, не могла не надихати. В його краях ріки були інші, з такою красою і в таких умовах він працював вперше.

Та більше за все йому подобались птахи. Його улюбленцем став птах, з яким він познайомився, коли вперше ступив на землю. Зелений, великий красень, Сем розмовляв з ним кожної вільної хвилини.

Малік створив істот з тілом кішки, крилами та головою драптаха, було цікаво спостерігати, з якою грацією вони вигинали спину, точили кігті, а потім перестрибували з гілки на гілку, допомагаючи собі крилами. Їх було поки, що тільки двоє.  Та всі чекали коли ж вони підростуть і дадуть потомство, і що з того потомства буде. Весь час команда приділяла саме дослідженню поведінки цих звірів, на відміну від Сема, для нього вони були не такими цікавими, як папуги - справжні господарі острова. Його зачаровувала їх незаймана краса, вони були справжніми, а не створеними. Зелений та гордовитий птах залюбки смакували шматочками манго з рук Сема. Він назвав його - Калит. Шкода, що його не можна було брати на корабель, умови непідходящі. Хоча в своєму, майже своєму, середовищі спостерігати за ним було куди цікавіше, а ніж привласнити.

Якось Сем, який прилетів пограти з Калит, побачив Маліка, що спостерігав за кішками. Лікар сидів на землі, а його створіння гнались за величезним жуком, наздоганяючи один одного.

- Коли ми почнемо робити людей? –спитав Сем у Маліка.

- Ти ж знаєш остаточне рішення за капітаном – відповів той.

- Ти з ним не говорив?

- Я вважаю таку розмову не доречною, - відповів Малік – Доки кішки не дадуть потомство.

- Цілком з тобою згоден – почав Сем – Шкода, що ми на цій планеті не надовго, можемо просто не встигнути побачити, що буде з нашими людьми.

Малік поглянув на Сема:

- Ми будемо дуже ризикувати, якщо поквапимось – відповів він.

- Так, але ти ж лікар – продовжив Сем – І знаєш ризики не гірше, за нас, мутація може давати збій до сьомого покоління.

Малік вагався, він хотів бути певним на сто відсотків, а поспішаючи можна все зіпсувати.

- Так, але – Малік розмірковував – В пробірці, все розвивається добре, ми заморозили екземпляри, на певний час.

- Малік, ти ж розумієш, доки ти не будеш певен, Адон не дасть команди – Сем продовжив – Все чого я хочу, щоб ти був упевнений в своїх силах, і не сумнівався в результаті.

- Я не хочу квапитись – відповів Малік.

- Звісно – продовжив Сем – До речі кошенята в тебе вийшли чудовими.

Малік поглянув на клубочки, що котились по землі, вони незграбно махали крилами і тягали один одного дзьобами за китицю з пір’я на кінчиках хвоста. Ледь помітна посмішка з’явилась на обличчі лікаря. Кожен любить своє створіння. Кошеня придавило лапкою жука, з м’якої волохатої лапи показались гості як лезо пазурі, вони вп’ялись в панцир жука, який задриґав вусиками.  Дзьобом маленький хижак відірвав, а потім з’їв голову, в ту секунду інше кошеня випустило крилату китицю хвостика свого суперника, підбігло та схопило жука за крило, вони тягали тіло нещасного в різні боки, доки остаточно не розірвали на дві половини і проковтнули.

- Не сумнівайся в собі, ти правильно все робиш – сказав Сем.

- Ти теж – відповівМалік – Острів справжній рай.

- Я знаю – сказав сем – Бо я не сумніваюсь, а роблю, а якщо щось і не так, завжди можна переробити.

Сем попрямував до кипарису провідати папугу, а Малік поглянувши ще раз на кошенят, злетів угору. Над кипарисом пролетів літак. Сем посміхнувся до папуги:

- Їж, не поспішай – промовив він до птиці, що вимазала свій дзьоб манго – Зовсім скоро в тебе будуть нові сусіди.

- Сусіди – повторив птах.

Малік вийшов з ангару і попрямував до капітана. Капітан, що сидів за столом в апаратній, дивився на те як Сем годує папугу. Він бачив та чув розмову Маліка з Семом і чекав коли з’явиться лікар. 

- Адон, я хотів поговорити, - сказав Малік, коли зайшов в апаратну – Я думаю час настав.

- Я хочу бути певним, що це твоє рішення - промовив Адон – А не Сема.

- Ні, я думаю він правий, досить зволікати. У нас мало часу.

Адон кивнув головою, він погодився. Капітану завжди подобалось, як вмів переконувати Сем, як знаходив слова. Він допоміг переконати спільноту, точніше ту її частину, що була проти такого експерименту.

Було прийнято рішення, Адон надав зразки своєї крові, а далі вже було ділом техніки створити особину чоловічої та жіночої статі. Ембріони розвивались добре, та на деякий час їх заморозили, по-перше, ще не було готове середовище, по-друге, Адон хотів, щоб кожен був упевнений в тому, що все робить правильно.

Ембріони помістили в спеціальні білі, не прозорі капсули в формі яйця. Капітан не міг дозволити їх виношувати Атті і Малік був проти. Люди цієї планети жили в печерах, не користувались вогнем, їжу вони вживали в сирому вигляді в тому числі і м'ясо, тож невідомо що б вона їла під час вагітності і як би це позначилось на плоді. До того ж при всьому своєму розвитку і наявними технологіями, вони самі не уявляли якими будуть гібриди. В кращому випадку і при кращих прогнозах, вони могли бути просто нежиттєздатними. В гіршому монстри, з невідомими властивостями.