Розділ ІІ

- Мені потрібно заспокоїтись. – сказав капітан і вийшов з апаратної, він попрямував до себе в каюту, а слідом за ним і винуватець вистави.

- Послухай, Адон, - промовив той, коли вони зайшли в каюту – Звісно, якось воно вийшло не дуже…

Капітан повернувся на голос:

- Не дуже? – він себе стримував – Недуже? Ми тільки прилетіли, ще до-пуття нічого не знаємо, а ти вже майже нас здав.

- Ти просто подумай, ми ж будемо для них богами. – відповів чоловік – Ти уявляєш як це?

- Сем, я не хочу уявляти. – відповів Адон - Є чіткі інструкції… а ти хочеш бавитись в бога.

- Ні, не хочу – промовив винувато Сем.

- Ти, помічник капітана, моя права рука – не зупинявся капітан – У випадку… Ти мусиш очолити місію!

Він важко видихнув:

- Ці люди, - він вказав пальцем в бік апаратної - Будуть виконувати твої накази! Як вони це робитимуть? Якщо бачать, як ти не виконуєш мої?

Сем мовчки дивився, на капітана:

- Адон…все буде добре…нічого не станеться – він підійшов до капітана, взяв його за плечі і, дивлячись в його очі, додав – Ми всі прилетіли сюди і всі повернемось до дому.

- Сем, це був такий важкий шлях – капітан відпустив руки і сів на стілець. Він приклав руку до чола, пальцями провів по гладкій шкірі – Справа навіть не у відстані. Яких зусиль довелось подолати.

- Я знаю Адон, важко було переконувати спільноту. – Сем видихнув – Я просто її пожалів, далі тільки так, як ти скажеш. Обіцяю ти не пошкодуєш, що обрав мене першим помічником.

Адон дивився спідлоба, він пригадав себе в цьому віці, тоді йому здавалось він знає краще за всіх:

- Ти помітив? – спитав він - Вони наділені інтелектом, шкода що м'ясо їдять, та ще й сире.  

- Я ще вчора помітив. – відповів той – Вони без білка не можуть, якщо відтворити культуру, що замінить білок, то можливо…

- Можливо…, а можливо і ні. – сказав Адон – Давай спочатку створимо середовище, а потім візьмемось за щось більше.

- Я всю ніч думав, створимо такий собі сад – відповів Сем – Я і місце обрав.

- Коли ти встиг?

На це риторичне питання Сем не став відповідати, а Адон після паузи продовжив:

- Ти певне і помічника собі обрав? – поцікавився капітан.

- Там внизу, на рівнині, - натхненно ділився своїми задумами Сем - Є місцевість, вона з усіх боків оточена річками…

Сем не встиг договорити, Адон його перебив:

- Ти хочеш, щоб не бачили, як наш корабель?

- Ні – відповів він - Можливо, пустеля?

- Я поговорю з Рідом, він подумає, як зробити. – сказав Адон.

- Я його покличу? – Сему кортіло швидше все розпочати.

- Я вас зберу коли Ці розійдуться. – сказав Адон.

Та первісні люди все не розходились, вони співали та танцювали. Коли сонце зависло над горою і вже збиралось сховатись. Вони забрали свої глечики і врешті полишили дерево Йоріні в гірляндах з квітів. Сем спостерігав за їх ритуалами, спочатку він просто дивився в монітор, потім - походжав по кімнаті. Врешті йому набридло і він ліг в кріслі, що змінило положення спинки, прилаштовуючись під положення його тіла.

Він майже задрімав, та кинувся, коли монітор почав пищати та змінювати кольори, сповіщаючи, про віддаленість гостей. Нарешті.

Сем побіг в апаратну, за круглим столом розмістилась вся команда, що прилетіла на Землю: ІІ помічник капітана – Михє, головний інженер - Рід, лікар - Малік, біолог – Баал та красуня ботанік – Йока.

Стіл на проти кожного члена команди підсвічувався, тільки місце Сема лишалось темним. Коли він підійшов до свого крісла по праву руку від капітана, світло спалахнуло і склалась остання ланка пазлу живої карти. Сем сів на стілець і ближче посунувся до столу.

- Нарешті,– сказав Адон -  Давайте розпочнемо.

- Я пропоную почати з рослин – промовила Йока.

- Дума так, - відповів Адон – Тим паче, що ми з Семом говорили і прийшли до такого ж висновку. Сем розкажи своє бачення.

Сем радісно поворушив пальцями на столі і на ньому з’явилось зображення місцевості в низині гори. Широка річка розходилась в дві менші, вони омивали немов острів, і знову сходились в одну велику ріку. Ширина острова не перевищувала двох кілометрів, а довжина складала п’ять. Острів був схожим на око, поросле зеленими деревами.

- Я думаю, це буде ідеальне місце. – він ткнув пальцем – Спочатку необхідно спробувати пристосувати наші рослини, щоб вони адаптувались в цьому кліматі, а потім…

- Так місце не погане – заговорив Баал – Та чому рослини? Думаю краще одночасно, що б і рослини і комахи. Деякі види допомагають адаптуватись рослинам краще, захищають їх.

- Думаєте ріка достатня перешкода? – спитав скептично Рід.

Сем, чекав це питання, він думав, що з нього і почнеться обговорення, та кожен хотів почати з того, що вмів найкраще, крім лікаря, який мовчав. Ентузіазм Маліка згас, після того, як він побачив поклоніння дереву та ритуальному вбивстві тварини.