10. День народження

ЦИНАР. МАЄТОК ОРІКСА.

Це вже була п'ята  вечеря в колі гостей із Сутінкових Земель. Вард сидів в чолі столу, навпроти  нього Алісія, а гості  навпроти  один одного. 

Слуга наповнював вже втретє  келих Левріону, а він  прищюрював одне око, ніби цілився потрапити в келих,  або  зловити келих. А якщо взяти  до уваги, що протягом дня це  вже був мабуть десятий келих,  то його заторможені реакції були очевидні  і мали під собою підґрунтя.

Іфена ж навпаки була занадто тверезою,  і її очі не відпускали Варда  ні на мить. Він посміхався їй,  показував  свою прихильність, як до майбутньої дружини.Та на цьому все, далі він не заходив, кілька дружніх поцілунків і обіймів, дружні розмови в колі родини.

– Алісія,  піднімаю  цей келих за твою беззаперечну перемогу в перегонах на автолітах! – Вард  вітав свою меншу сестричку, яка вчора  перемогла у між світовому чемпіонаті з повітряних перегонів, –  ці перегони стали найкращими за останні двадцять років, а твоя перемога увійде в історію. Ти  обійшла всіх на  цілих три кола. Це було феєрично. Вітаю, моя люба сестричко!

– Дякую, брате, – Алісії було приємно чути ці слова  з вуст брата, який був завжди скупий на похвали і братську любов. А деколи їй здавалося, що вони взагалі чужі. – Ти  ж знаєш кому і чому я завдячую. Якби  не батареї L.E.L.E.Clan  то  навряд  чи  я б виграла.

– Ми вчора цілий день  чули  про ці батареї Володарю, – втрутилися поміж них Іфена, – а хіба це не ваша монополія їх випускає?

– Вже ні, – спокійно, без жодного роздратування  відповів він, – але  я хочу викупити їхню технологію. Не хочу впускати їх на ринок Цинару.

– Так, я такої ж думки, – у Іфени  аж очі загорілися, – все має  належати  нам,  – Іфена бовтнула лишнє, і за секунду виправилася, – належати вам Володарю.

– Не думаю, що Леле  продасть тобі  брате свою технологію, – Алісія сумнівалася, бо вже  добре розуміла, що Леле йде своєю дорогою,  не чекає схвалення чи оплесків.

– А я впевнений, що я отримаю  цю  технологію. – Вард  вже все вирішив і за Леле і за себе, він знає, що вона закохана в нього. Лишилось  ще пару кроків, і вона віддасть всі свої таємниці.

– Ну-ну, – Алісія не стала  розвивати цю тему, щоб  святкова вечеря з нагоди її перемоги не переросла  у сварку.

– Володарю, – нарешті  відірвався від  вина Левріон, – а коли ви  представити  своєму оточенню Іфену, як вашу майбутню  дружину? Вже б пора, не бачу причин більше це приховувати.

– Завтра, на дні народження Алісії, тим більше, що там будуть дипломатичні місії із дружніх нам світів, – Вард  поцілував  руку Іфені та мило посміхнувся.

Алісія зробила  великі очі,  по виразу її обличчя було видно, що ця ідея  їй не сподобалося, але  Вард не звернув  увагу  на  це.

– Алісія,  ти так тримаєш в секреті  завтрашній список гостей, що я  не знаю  кого там побачу, – звернувся Вард до сестри.

– Варде, я не святкувала  своє день  народження сто років. Тому  і гості  будуть такі, з якими мені б хотілося цей день  відсвяткувати, – Алісія вже й не знала що робити, вона не сказала  йому, що там  буде  Леле, а зараз  це вже пізно, – це буде сюрприз для тебе брате. Серед запрошених є гості, з якими  ти не зустрічався дуже-дуже давно.

– Сюрприз? Алісія ти мене заінтригувала. Сподіваюся, що сюрприз буде приємний, – Вард встав з-за столу, поцілував  Алісію  в  маківку та звернувся до Іфени, – люба моя, дозволь запросити тебе на вечірню прогулянку Лимером.

***

Вард стояв з  Іфеною, він  тримав її за  руку, а  Алісія  з іншої сторони. Вона боялася реакції не брата, а реакції Леле. Брат не розуміє, що робить помилку, але  це його рішення і вмішуватися в його життя вона не збирається.

Гості прибували і підходили з  вітаннями. Серед гостей в основному були її друзі з перегонів, та  найближче оточення  Варда, бо він  без них  ніколи  не обходиться.

Ось  відчинилися вкотре двері до зали і увійшла дипломатична  місія з Кроносу. Вперше за сто років вони перемістилися із свого світу. Вперше після трагедії, вони раптом написали їй, що хотіли  б  прибути  в  Цинар. Алісія спочатку  здивувалась, але потім запросила їх в якості гостей на  свій день  народження – це було найпростішим рішенням, в обхід  бюрократичної тяганини з  перетину  Межі  Світів.

Алісія бачила  як змінився вираз обличчя брата. Від  сильного здивування до радості в перемішку із смутком.

– Володарю, –  зупинився перед  ним голова  дипломатичної  місії, – ми раді нарешті зустрітися з  вами.

– Мрето, друже! Я такий щасливий  тебе бачити, – Вард відпустив руку  Іфени, і обійняв  молодого чоловіка, – скільки років, це ж треба. Я думав, що ми вже ніколи не зустрінемося. Алісія, це ти про  цей сюрприз  мені вчора казала? – Вард з обожненням дивився на свою  сестру.

– Майже, брате, –  тихо відповіла Алісія.
 

– То будуть ще гості? – запитав він, але  замість відповіді він повернувся до гостя, – Мрето, познайомся це моя майбутня дружина  Іфена, Іфено, а це  Мрето Гажар – молодший брат  короля Кроноса.

– Дуже приємно, панно  Іфено. Ви прекрасні, – Мрето  цілував її руку.

– І  мені дуже приємно. Що  нарешті наші світи знову відновлять відносини, – Іфена  вела  себе так, наче вона вже правителька  Цинару. – Ви вже припинили пошуки Енеї?

– Іфено, не варто сьогодні про це питати, – зупинив її Вард.

– Все добре, Володарю. – заспокоїв його гість, – я якраз  через  це й прибув до Цинару. До нас дійшли чутки, що НК видала  нову ліцензію на пошук. І перша транзакція була здійснена  в Цинарі. Це так?

– Так, є в нас така  ліцензія, – Вард  не хотів сьогодні про це говорити. Він обійняв  Іфену, – Мрето, давай відкладемо цю розмову на завтра, а сьогодні пропоную  святкувати. Сьогодні  в нас головна Алісія. – І він повернув голову до Алісії, – Сестричко ще яка дипломатична  місія буде,  з якого світу? А то ми б уже всіх запрошували  до столу?